Благодійна та волонтерська діяльність як суспільна практика: правові, телеологічні та аксіологічні аспекти

Abstract

У статті визначено, що благодійні організації є важливим учасником суспільних відносин в умовах невизначеності, коли прогнозування соціально-економічних, політичних та інших процесів ускладнюється внаслідок відсутності гарантій безпеки та домінування факторів ризику. Обґрунтовано, що діяльність благодійних організацій в державі і суспільстві пов’язана з трьома сферами: політичною, економічною та сферою соціального захисту. З’ясовано, що в політичній сфері благодійна діяльність дає змогу сформувати позитивний імідж публічної особи та отримати певні переваги перед конкурентами. Визначено, що в економічній сфері благодійність дає змогу виробникам розширювати збут своєї продукції та послуг завдяки постійному згадуванню назви суб’єкта господарювання та апелювання до цінностей споживачів. Зауважено, що у сфері соціального захисту благодійна допомога дає змогу державі уникати деяких узятих на себе у законодавчих актах зобов’язань, перекладаючи окремі з них на інших суб’єктів. Акцентовано увагу на тому, що залежність нагальних потреб держави у сфері воєнної безпеки від благодійної активності невизначеного кола осіб породжує велику кількість ризиків, пов’язаних з непередбачуваністю розмірів благодійних пожертв та їх обумовленістю виключно суб’єктивними факторами. Тому моніторинг тенденцій благодійної діяльності уявляється одним із завдань забезпечення національної безпеки. Серед переваг, які досягаються завдяки благодійній діяльності, названо оперативність задоволення нагальних потреб держави і окремих громадян, а також підвищення консолідації суспільства внаслідок появи спільних для різних верств населення цілей. The article determines that charitable organizations are an important participant of social relations in conditions of uncertainty, when forecasting of socio-economic, political and other processes is complicated due to the lack of security guarantees and dominance of risk factors. It is substantiated that the activities of charitable organizations in the State and society are usually closely related to three areas: political, economic and social protection. In the political sphere, charitable activities help to create a positive image of a public fgure and gain certain advantages over competitors. In the economic sphere, charity allows manufacturers to expand sales of their products and services by constantly mentioning the name of the business entity and appealing to consumer values. In the area of social protection, charitable assistance allows the state to avoid some of the obligations assumed in legislative acts by shifting some of them to other entities. The author emphasizes that the dependence of the State’s urgent needs in the area of military security on the charitable activity of an indefnite number of persons gives rise to a large number of risks associated with the unpredictability of the amount of charitable donations and their dependence on purely subjective factors. Charitable activity carries a large number of risks for the public administration system, so monitoring its trends is considered one of the tasks of ensuring national security. Among the advantages achieved through charitable activities is the efciency of meeting the urgent needs of the state and individuals. Another advantage is the increased consolidation of society and the emergence of common goals for different segments of the population.