Психологічні особливості розвитку емоційної стійкості та резильєнтності: вікові аспекти феномену

Abstract

Стаття присвячена дослідженню психологічних особливостей формування емоційної стійкості та резильєнтності на різних вікових етапах розвитку особистості. Розкриття цієї теми сприяє глибшому розумінню розвитку емоційної стійкості та резильєнтності з огляду на вікові особливості, що має значення для психології розвитку, профілактики стресу та психічного здоров’я на індивідуальному та суспільному рівнях, надасть підґрунтя для розробки адаптованих і сучасних підходів до підтримки людей у складних умовах. Автори розкрили деякі відмінності понять емоційної стійкості та резильєнтності, що є пов’язаними феноменами, але відрізняються за своєю сутністю та фокусом. Акцентовано, що емоційна стійкість є здатністю людини підтримувати стабільний емоційний стан, зберігати спокій і врівноваженість у складних ситуаціях, зосереджена на керуванні своїми емоціями, їхньому контролі, здатності не піддаватися руйнівним переживанням, що виникають у стресових умовах, допомагає людині уникати імпульсивних реакцій, зберігаючи внутрішню рівновагу навіть у короткотривалих стресових ситуаціях. Емоційну стійкість можна розглядати як психічний стан і інтегративну властивість, що включає емоційні, вольові, інтелектуальні та мотиваційні аспекти особистості. А резильєнтність є здатністю відновлюватися після стресових або травматичних подій, трансформуючи негативний досвід на користь особистісного зростання. Основні відмінності феноменів емоційної стійкості та резильєнтності полягають у фокусі (емоційна стійкість акцентує увагу на управлінні емоціями, тоді як резильєнтність – на здатності до адаптації і відновлення; тривалості дії (емоційна стійкість потрібна для короткотривалих стресів, резильєнтність – для довготривалих випробувань і криз); компонентах (резильєнтність охоплює більший спектр особистісних ресурсів – емоційних, когнітивних і поведінкових, тоді як емоційна стійкість переважно зосереджується на емоціях). The article is devoted to the study of the psychological features of the formation of emotional stability and resilience at different age stages of personality development. The disclosure of this topic contributes to a deeper understanding of the development of emotional stability and resilience taking into account age-related characteristics, which is important for developmental psychology, stress prevention and mental health at the individual and social levels, and will provide a basis for the development of adapted and modern approaches to supporting people in difcult conditions. The authors revealed some differences in the concepts of emotional stability and resilience, which are related phenomena, but differ in their essence and focus. It is emphasized that emotional stability is a person’s ability to maintain a stable emotional state, remain calm and balanced in difcult situations, focused on managing one’s emotions, their control, the ability not to succumb to destructive experiences that arise in stressful conditions, helps a person avoid impulsive reactions, maintaining internal balance even in short-term stressful situations. Emotional stability can be considered as a mental state and an integrative property that includes emotional, volitional, intellectual and motivational aspects of the personality. And resilience is the ability to recover after stressful or traumatic events, transforming negative experiences for the beneft of personal growth. The main differences between the phenomena of emotional stability and resilience are in focus (emotional stability emphasizes the management of emotions, while resilience focuses on the ability to adapt and recover); duration of action (emotional stability is needed for short-term stresses, resilience for long-term trials and crises); components (resilience covers a wider range of personal resources – emotional, cognitive and behavioral, while emotional stability mainly focuses on emotions).