Особливості нормативно-правового регулювання та правова природа електронних доказів у господарському судочинстві

Abstract

У науковій статті досліджено правову природу, поняття та особливості нормативно-правового регулювання електронних доказів у господарському судочинстві. Електронні докази через свою специфічну форму отримання і закріплення є самостійним засобом доказування і являють собою інформацію в цифровій (електронній) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, а саме електронні документи (у тому числі текстові документи, плани, графічні зображення, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, вебсайти (сторінки), метадані, бази даних й інші дані у електронній формі. Ці дані можуть зберігатися зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), системах резервного копіювання, серверах, інших місцях збереження даних у електронній формі (у тому числі в мережі Інтернет). Наділення електронних доказів самостійним статусом сприятиме повному, всебічному та об’єктивному з’ясуванню обставин справи, реалізації завдань та основних засад господарського судочинства. На підставі проведеного нами аналізу виділяємо низку особливостей електронних доказів: електронним доказам не властива матеріальна форма; для дослідження електронних доказів необхідні програмні та технічні пристрої; наявність технічного носія інформації; особливий процес створення та зберігання інформації; наявність об’єкта, який вміщує закодовану інформацію тощо. Також нами було проаналізовано теоретичні та практичні застосування електронних доказів у господарському судочинстві. Розглянуто процедуру збирання, фіксації, дослідження електронних доказів та проаналізовано актуальну судову практику. Крім того, у статті розглянуто питання допустимості та належності таких доказів і використання їх у процесі доказування. У результаті дослідження виявлено низку проблем використання електронних доказів на практиці, адже законодавець на сучасному етапі обмежився тільки загальними правилами застосування електронних доказів, а тому є потреба у більш чіткому законодавчому регулюванні порядку збирання, оформлення, подання, дослідження та оцінки електронних доказів судом. Звідси судова практика визнання вказаних доказів допустимими та належними залишається суперечливою. The scientific article examines the legal nature, concept and features of the regulatory and legal regulation of electronic evidence in commercial litigation. Electronic evidence, due to its specific form of receipt and fixation, is an independent means of proof and represents information in digital (electronic) form containing data on circumstances that are important for the case, namely, electronic documents (including text documents, plans, graphic images, photographs, video and sound recordings, etc.), text, multimedia and voice messages, websites (pages), metadata, databases and other data in electronic form. These data can be stored, in particular, on portable devices (memory cards, mobile phones, etc.), backup systems, servers, other places of data storage in electronic form (including the Internet). Granting electronic evidence an independent status will contribute to a complete, comprehensive and objective clarification of the circumstances of the case, the implementation of tasks and basic principles of commercial litigation. Based on our analysis, we highlight a number of features of electronic evidence: electronic evidence does not have a material form; software and technical devices are required to study electronic evidence; the presence of a technical medium; a special process of creating and storing information; the presence of an object that contains encoded information, etc. We also analyzed the theoretical and practical applications of electronic evidence in commercial litigation. The procedure for collecting, recording, and studying electronic evidence is considered and current judicial practice is analyzed. In addition, the article considers the issues of admissibility and appropriateness of such evidence and its use in the process of proving. As a result of the study, a number of practical problems of using electronic evidence in practice have been identified, because at the present stage the legislator has limited himself only to the general rules for the use of electronic evidence, and therefore there is a need for clearer legislative regulation of the procedure for collecting, processing, submitting, studying, and evaluating electronic evidence by the court. Hence, the judicial practice of recognizing the aforementioned evidence as admissible and relevant remains controversial.