Поняття «заволодіння» за Кримінальним кодексом України

Abstract

У статті досліджено використання поняття «заволодіння» в Кримінальному кодексі України. Проаналізовано відповідність цього поняття загальним вимогам щодо термінології, насамперед єдності термінології. Встановлено, що використання цього поняття в КК України не порушує єдності термінології. Лексичне значення поняття «заволодіння» надає йому широкого обсягу. Звуження цього обсягу за рахунок вказівки у нормативних положеннях на той чи інший спосіб є цілком виправданим прийомом. Доведено, що використання поняття «заволодіння» може бути більш широким, зокрема у положеннях статей 146, 146‑1, 149, 158-1, 158-3, 266, 278, 279, 341, 346, 444 Кримінального кодексу України. Встановлено, що використання цього поняття у тексті Кримінального кодексу України є несистемним, більше того, доведено, що законодавець при цьому допустив низку логічних помилок. Відповідно, для удосконалення положень законодавства пропонується уніфікувати використання цього поняття: якщо статтею Особливої частини Кримінального кодексу України мають охоплюватися усі можливі форми обернення речі на користь особи, виходячи з інших ознак складу кримінального правопорушення, то для опису діяння достатнім буде використання словосполучення «незаконне заволодіння»; у разі потреби передбачити відповідальність за заволодіння річчю конкретним способом, який має усталене лаконічне термінологічне позначення (крадіжка, викрадення, розбій, шахрайство тощо), то доцільним буде використання саме такого термінологічного позначення; при цьому, конструюючи нормативні положення про заволодіння «спеціальними» предметами на кшталт зброї, наркотичних засобів, можна застосовувати формулювання «розбій з метою заволодіння»; якщо ж потрібно передбачити відповідальність за заволодіння річчю одним чи кількома способами, які не мають усталеного лаконічного позначення (шляхом використання службового становища; шляхом вчинення правочинів; шляхом привласнення майна, що було ввірене особі чи перебувало в її віданні), доцільно користуватися конструкцією «(незаконне/протиправне) заволодіння… шляхом…». У межах дослідження також виявлено низку проблем, зокрема дискусійною видається думка з приводу того, що поняття «розтрата» речі охоплюється поняттям «заволодіння» річчю, а тому розтрату чужої речі слід передбачати в законі як окрему форму (вид) посягання. The article examines the concept of “possession” in the Criminal Code of Ukraine. The compliance of this concept with the general requirements for terminology, primarily the unity of terminology, is analysed. It is established that using this concept in the Criminal Code of Ukraine does not violate the unity of terminology. The lexical meaning of “possession” gives it a broad scope. Narrowing this scope by indicating regulatory provisions in one way or another is an entirely justified method. It is proven that the use of the concept of “possession” can be broader, in particular in the provisions of Articles 146, 146-1, 149, 158-1, 158-3, 266, 278, 279, 341, 346, 444 of the Criminal Code of Ukraine. It is established that using this concept in the text of the Criminal Code of Ukraine is unsystematic. Moreover, it is proven that the legislator made several logical errors. Accordingly, in order to improve the provisions of the legislation, it is proposed to unify the use of this concept: if the article of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine should cover all possible forms of turning a thing in favor of a person, based on other signs of the composition of a criminal offense, then the use of the phrase “illegal appropriation” will be sufficient to describe the act; if it is necessary to provide for liability for the appropriation of a thing in a specific way that has an established concise terminological designation (theft, kidnapping, robbery, fraud, etc.), then it will be appropriate to use precisely such terminological designation; at the same time, when constructing regulatory provisions on the appropriation of “special” items such as weapons, narcotics, the wording “robbery with the aim of appropriation” can be used; if it is necessary to provide for liability for the appropriation of a thing by one or more methods that do not have an established concise designation (by using an official position; by committing transactions; by misappropriating property that was entrusted to a person or was in his or her possession), it is advisable to use the construction “(illegal/unlawful) appropriation… by…”. The study also revealed several problems; in particular, the opinion that the concept of “embezzlement” of a thing is covered by the idea of “possession” seems debatable. Therefore, the appropriation of another’s thing should be provided for in the Law as a separate form (type) of encroachment.