Ефективність кримінально-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в умовах цифрової трансформації: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено ефективності кримінально-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в умовах цифрової трансформації. Досліджено процес становлення сфери інтелектуальної власності в Україні. Історична ретроспектива дозволяє стверджувати, що вперше національна система охорони інтелектуальної власності в Україні набуває сучасних рис ще у 1918 році. Сучасні дослідження, нормативні акти, програмні та стратегічні документи органів влади оперують формулюванням «сфера інтелектуальної власності», яку запропоновано визначати як сукупність суспільних відносин щодо набуття, розпорядження, охорони та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності за результатами творчої діяльності, що характеризуються постійним пошуком і підтриманням балансу приватних і публічних інтересів. Підкреслено, що сфера інтелектуальної власності в сучасному її розумінні виникла та розвивається завдяки міжнародним договорам, перші з яких були підписані ще наприкінці XIX століття. За поодинокими виключеннями, майже всі країни ООН або є учасниками цих договорів, або імплементували їх положення у національне законодавство, забезпечивши уніфікацію галузевих класифікацій, підходів до експертизи у процесі набуття прав інтелектуальної власності. Так само і законодавчі підходи до боротьби з порушеннями у сфері інтелектуальної власності ґрунтуються на міжнародних договорах і передбачених ними зобов’язаннях країн-учасниць. Деталізація та специфіка локальних підходів, як правило має прояв вже на рівні національного законодавства кожної окремої країни. Міжнародні договори у сфері ІВ мають ставати більш гнучкими задля врахування особливостей (перш за все економічних і культурних) різних країн та оперативного регулювання на стрімкі зміни в світі. З’ясовано, що досвід зарубіжних країни в кримінально-правовому регулюванні сфери інтелектуальної власності є достатньо неоднорідним і залежить не лише від юрисдикції, а й від виду предмета посягання. Судові спори щодо патентних прав є очевидно більш складними з точки зору встановлення об’єму прав власника та документування факту незаконного використання патенту, ймовірно саме цим можна пояснити активне застосування цивільного судочинства як в європейських країнах, так і в США. Стосовно торговельних марок і авторських прав, кримінально-правове регулювання має іншу специфіку, що полягає в державному реагуванні на відносно прості та очевидні факти порушень закону, такі як тиражування копій творів або виробництво та/або продаж контрафактних товарів в комерційних масштабах. В обох випадках комерційна мета, як правило доказується прибутком від продажу або фактом рекламування товарів, що порушують права ІВ. Констатовано, що кримінально-правова характеристика кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності дозволяє стверджувати про схожі, а іноді однакові, об’єктивні та суб’єктивні ознаки, що справедливо відмічено у вже проведених наукових дослідженнях. Поширена думка щодо видового об’єкту посягання та виокремлення окремого розділу різними авторами трактується неоднаково. На думку автора, найкращим вирішенням багаторічної дискусії може стати прийняття нового КК України на основі розробленого законопроекту, який повністю враховує бланкетність діючих норм КК та пропонує врахувати цей факт, шляхом поєднання в один розділ всіх передбачених діючим КК кримінальних правопорушень у сфері ІВ, що зважає на специфіку їх кваліфікації та потребує мінімальної кількості змін поточної редакції. Доведено, що кримінологічна характеристика злочинності у сфері інтелектуальної власності, має свою специфіку, що дозволяє виокремлювати її за видовими ознаками. На фоні посилення протиріч між процесами глобалізації та регіоналізації (антиглобалізації), злочинність у сфері ІВ має спільні для багатьох країн характеристики: профіль особи злочинця, основні детермінанти та схоже бачення розв’язання проблем запобігання та протидії. Встановлено, що відповідно до даних офіційної статистики кримінальної юстиції за період 2013-2024 років доля всіх кримінальних правопорушень у сфері ІВ не перевищує 0,001% від їх загальної кількості в частині скерованих до суду. Динаміка обліку кримінальних правопорушень демонструє неоднорідність показників як в залежності від статті КК, так і від даних конкретного року. Показники обліку кримінальних правопорушень у сфері ІВ як разом, так і кожен окремо не корелюють, за поодиноким виключеннями, з загальними показниками обліку злочинності, що є додатковим аргументом на користь неможливості лінійної екстраполяції загальних статистичних даних на показники злочинності у сфері ІВ. Регіональний розподіл облікованих і скерованих до суду кримінальних правопорушень у сфері ІВ за весь період аналізу демонструє, що в м. Києві обліковується найбільша кількість кримінальних правопорушень у сфері ІВ за всіма досліджуваними статтями КК, що майже не корелює з кількістю скерованих до суду кримінальних проваджень. Загалом по країні переважна більшість кримінальних правопорушень скерована до суду в прикордонних з ЄС областях, портовій Одесі та традиційно промислових регіонах центру та сходу України, що підтверджує гіпотезу щодо кореляції між промисловістю, міжнародною торгівлею та кількістю кримінальних правопорушень у сфері ІВ. Аргументовано, що в умовах цифрової трансформації об’єктивно підсилюються вже існуючі суспільні тренди прискорення інформаційного обміну, прагнення до анонімності на фоні існуючих проблем уніфікації законодавства різних країн і взаємного визнання юрисдикцій. Ми вже бачимо потенціал розвитку ШІ, хоча ще не до кінця усвідомлюємо його реальні можливості. Якщо поява Інтернету та домашніх комп’ютерів докорінно змінила уяву про швидкість копіювання та поширення даних, ШІ демонструє появу небаченої до сьогодні кількості «нових» даних, в тому числі згенерованих з порушенням прав ІВ. Описане явно ускладнює кримінально-правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності та висуває нові вимоги як до якості законодавства, так і до швидкості та адекватності його застосування. Наголошено на необхідності визначення меж застосування ефективності кримінально-правового регулювання, що визначається якістю норм кримінального закону, обумовлюється адекватним та компетентним правозастосуванням правоохоронними органами та судом і залежить від умов в яких суспільство перебуває в конкретний момент свого розвитку. На відміну від ефективності кримінально-правової політики, на думку автора, ефективність кримінально-правового регулювання не має оперувати економічними показниками. Визначено, що основними напрямами підвищення ефективності кримінально-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності мають бути уніфікація загального законодавства (оскілки досліджувані норми кримінального закону є бланкетними), підвищення якості норм кримінального закону, міжнародний обмін досвідом правоохоронними та судовими органами та напрацювання спільних підходів до збору доказів, їх фіксації, визначення майнової шкоди, встановлення наявності умислу, напрацювання рекомендацій щодо організації та проведення судових експертиз, а також активного використання узагальнень практики судами та підвищення правової визначеності за рахунок єдиних підходів до розгляду справ і винесення судових рішень. Встановлено, що цифрова трансформація безпосередньо впливає на ефективність кримінально-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності. Вплив на ефективність кримінально-правового регулювання, характеризуються скоріше позитивними прогнозами використання всіх переваг сучасного аналізу великих масивів інформації та можливості в перспективі перейти до прийняття рішень, що ґрунтуються на даних, дозволить значно покращити судову практику та якість досудового розслідування. The dissertation is devoted to the effectiveness of criminal law regulation of relations in the field of intellectual property under the conditions of digital transformation. The process of formation of the intellectual property sphere in Ukraine is studied. A historical retrospective allows us to assert that for the first time the national system of intellectual property protection in Ukraine acquired modern features back in 1918. Modern research, regulatory acts, program and strategic documents of government bodies operate with the formulation "intellectual property sphere", which is proposed to be defined as a set of social relations regarding the acquisition, disposal, protection and defense of rights to intellectual property objects based on the results of creative activity, characterized by the constant search and maintenance of a balance of private and public interests. It is emphasized that the sphere of intellectual property in its modern understanding arose and is developing thanks to international treaties, the first of which were signed at the end of the 19th century. With a few exceptions, almost all UN countries are either parties to these treaties or have implemented their provisions into national legislation, ensuring the unification of industry classifications and approaches to examination in the process of acquiring intellectual property rights. Similarly, legislative approaches to combating violations in the field of intellectual property are based on international treaties and the obligations of the participating countries stipulated by them. The detailing and specificity of local approaches, as a rule, is already manifested at the level of national legislation of each individual country. International treaties in the field of IP should become more flexible in order to take into account the peculiarities (primarily economic and cultural) of different countries and to promptly regulate rapid changes in the world. It was found that the experience of foreign countries in criminal law regulation of the field of intellectual property is quite heterogeneous and depends not only on the jurisdiction, but also on the type of object of infringement. Litigation regarding patent rights is obviously more complex in terms of establishing the scope of the owner’s rights and documenting the fact of illegal use of the patent, which is probably why civil litigation is so actively used in both European countries and the USA. With regard to trademarks and copyrights, criminal law regulation has a different specificity, consisting in the state’s response to relatively simple and obvious facts of violations of the law, such as the reproduction of copies of works or the production and/or sale of counterfeit goods on a commercial scale. In both cases, the commercial purpose is usually proven by the profit from the sale or the fact of advertising goods that infringe IP rights. It has been established that the criminal law characteristics of crimes in the field of intellectual property allow us to state similar, and sometimes identical, objective and subjective features, which has been rightly noted in previous scientific studies. The widespread opinion regarding the specific object of encroachment and the allocation of a separate section is interpreted differently by different authors. And in the author’s opinion, the best solution to the long-standing discussion may be the adoption of a new Criminal Code of Ukraine based on the developed draft law, which fully takes into account the blanket nature of the current norms of the Criminal Code and proposes to take this fact into account by combining into one article all the violations of IP provided for by the current Criminal Code. It has been proven that the criminological characteristics of crime in the field of intellectual property have their own specifics, which allow us to separate them by specific features. Against the background of increasing contradictions between the processes of globalization and regionalization (anti-globalization), crime in the field of IP has characteristics common to many countries: the profile of the criminal, the main determinants and a similar vision of solving the problems of prevention and counteraction. It has been established that, according to the official criminal justice statistics for 2013-2024, the share of all criminal offenses in the field of IP does not exceed 0.001% of their total number in terms of those referred to court. The dynamics of accounting for criminal offenses show the indicators' heterogeneity, depending on the article of the Criminal Code and on the data of a given year. The indicators of the registration of IP offenses, both together and separately, with rare exceptions, do not correlate with the general indicators of the registration of crime, which is an additional argument in favor of the impossibility of linear extrapolation from general statistical data to indicators of IP crime. The regional distribution of IP crimes recorded and referred to court for the entire period of analysis demonstrates that the largest number of IP crimes under all articles of the Criminal Code under study is recorded in Kyiv, which almost does not correlate with the number of criminal proceedings referred to court. In general, the vast majority of criminal offenses in the country are brought to court in the regions bordering the EU, the port of Odesa, and the traditionally industrial regions of central and eastern Ukraine, which confirms the hypothesis of a correlation between industry, international trade and the number of criminal offenses in the field of IP. It is argued that in the conditions of digital transformation, the already existing social trends of accelerating information exchange, the desire for anonymity are objectively strengthened against the background of existing problems of unification of legislation of different countries and mutual recognition of jurisdictions. We already see the potential of AI development, although we do not yet fully realize its real possibilities. If the emergence of the Internet and home computers has radically changed the idea of the speed of copying and distribution of data, AI demonstrates the emergence of an unprecedented amount of "new" data, including those generated in violation of IP rights. The described clearly complicates the criminal-legal regulation of relations in the field of intellectual property and puts forward new requirements for both the quality of legislation and the speed and adequacy of its application. The need to determine the limits of application of the effectiveness of criminal law regulation is emphasized, which is determined by the quality of the norms of criminal law, is conditioned by adequate and competent law enforcement by law enforcement agencies and the court, and depends on the conditions in which society is at a specific moment of its development. In contrast to the effectiveness of criminal law policy, in the author’s opinion, the effectiveness of criminal law regulation should not operate on economic indicators. It was determined that the main directions for increasing the efficiency of criminal-legal regulation of relations in the field of intellectual property should be the unification of general legislation (since the criminal law norms under study are blanket), improving the quality of criminal law norms, international exchange of experience by law enforcement and judicial bodies and the development of common approaches to the admissibility of evidence, its fixation, determining property damage, establishing the presence of intent, developing recommendations for organizing and conducting forensic examinations, as well as the active use of generalizations of practice by courts and increasing legal certainty through unified approaches to considering cases and issuing court decisions. It was established that digital transformation directly affects the efficiency of criminal-legal regulation of relations in the field of intellectual property. The impact on the efficiency of criminal-legal regulation is characterized by rather positive forecasts of using all the advantages of modern analysis of large amounts of information and the possibility of moving to data-based decision-making in the future, which will significantly improve judicial practice and the quality of pre-trial investigation.