Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину за чинним Кримінальним кодексом України

Abstract

Стаття присвячена з’ясуванню таких ознак суб’єктивної сторони складу злочину, як мотив і мета. Аналізуються особливості висвітлення цього питання за чинним Кримінальним кодексом України. Наведено приклади визначень понять «мотив» та «мета» злочину. Диференційовано випадки, коли наявність мотиву чи мети вчинення злочину вказують на ознаки кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складус кримінального правопорушення. Наведено випадки, коли наявність мотиву чи мети вчинення злочину вказують на ознаки, що підвищують суспільну небезпечність вчиненого діяння та безпосередньо впливають на юридичну оцінку вчиненого діяння. Продемонстровано вплив мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення на розмежування відповідних суспільно небезпечних діянь. Акцентовано увагу на тому, що вказівка на мету вчинення кримінального правопорушення свідчить про наявність прямого умислу. Зазначено, що мотив і мета злочину як ознаки складу злочину вказують одна на одну. Зазначено перелік випадків злочинних мотивів, що має значення для кваліфікації злочину. Диференційовано перелік випадків злочинної мети, що має значення для кваліфікації злочину. Наведено приклади, коли не йдеться прямо про мотив і мету, що тим самим означає відсутність ознак кримінального правопорушення, які не беруться до уваги у кримінально-правовій оцінці тих чи інших суспільно небезпечних діянь, та виокремлено винятки з правил. Зокрема, зазначено випадки, коли, незважаючи на відсутність прямої вказівки законодавця на той чи інший мотив чи мету, вони аксіоматично випливають із аналізу інших ознак складу кримінального правопорушення. Продемонстровано, що трапля- ються ситуації, за яких особа може керуватися різними мотивами, і тому принципово з’ясувати, який саме був визначальний. Зазначено, що в процесі кваліфікації мотив і мета можуть бути встановлені лише в умис- них злочинах, та наведено відповідні приклади. Трапляються ситуації, коли відсутність відповідного мотиву чи мети є підставою для іншої кримінально-правової оцінки діяння. Наведено випадки неочевидності мети у разі вчинення злочину та супутні проблеми кваліфікації при цьому. Наведено приклади із судової практики, а саме з рішень Верховного Суду, коли мотив чи мета вчинення злочину мають ключове значення для кваліфі- кації діяння. Зокрема, вказано, коли найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції уточнював власну позицію чи висловлювався про неважливість встановлення того чи іншого мотиву.