Місцевий загальний суд як суд першої інстанції в адміністративному судочинстві України: дисертація

Abstract

У дисертації комплексно та системно проаналізовано діяльність місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві щодо розв’язання спорів у сфері адміністративно-правових відносин між владними та невладними учасниками щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, публічних інтересів суспільства, розвитку адміністративно-правової науки та адміністративно-процесуального права в умовах європейської інтеграції України та збройної агресії росії. Наголошено, що організація діяльності судів сприймається як інтегральне поняття, що охоплює інституційні та функціональні складові. З позиції інституційного підходу організація діяльності судів є сукупністю правових інститутів, статусів, організаційних форм, правил проходження державної служби в судах і положень, які регулюють організаційно-забезпечувальну діяльність усередині судової системи, спрямованих на здійснення судами функції з відправлення правосуддя. Щодо функціонального підходу організацію діяльності судів розмежовують за обсягом, змістом, суб’єктами, формами та методами. Зазначено, що адміністративно-правовим спорам притаманні риси: виникають з регулятивних публічно-правових відносин, галузева своєрідність яких визначає особливості правового спору; спір викликано протиріччям юридичних інтересів суб’єктів права та характеризується наявністю розбіжностей, виражених у протилежних позиціях сторін спору й у протиборчій поведінці; призначенням правового спору в механізмі правового регулювання є захист порушених прав та інтересів суб’єктів адміністративних правовідносин, равовою формою виступають адміністративно-процесуальні правовідносини охоронного характеру, які виникають в публічно-правовій сфері, що характеризується відносинами «влади - підпорядкування»; однією зі сторін такої суперечки завжди є орган і посадова особа публічної влади. Головне призначення місцевих загальних судів як судів першої інстанції в адміністративному судочинстві розв’язувати спори, що виникають з публічних правовідносин. Констатовано, що судовий захист - це здійснення правоохоронної функції держави щодо захисту прав, свобод і законних інтересів за допомогою державного механізму функціонування судової влади та відновлення порушеного права, створення умов для усунення спірності правовідносин. Правова суть адміністративно юстиції щодо захисту прав, свобод і законних інтересів, які виникають у сфері публічних правовідносин, полягає в обов’язку держави в особі місцевих загальних судів як судів першої інстанції за дотримання законодавчо встановлених умов звернення за її здійсненням прийняти звернення та розглянути у встановленому законом порядку та строку. Перспективним є розгляд доступності правосуддя та професіоналізації судового процесу в контексті концепції європейського адміністративного процесуального права. У адміністративному судочинстві не тільки правовий статус суду, а й характер його правової активності, що зумовлені професіоналізацією адміністративного процесу, змінюються залежно від спрямованості суду на досягнення сторонами компромісу, або владний розподіл між ними прав та обов’язків, що сприяє доступності правосуддя. Це створює додаткові можливості для розв’язання завдань, пов’язаних із оптимізацією функціонування місцевих загальних судів як суб’єктів адміністративного судочинства, завдяки диференційованому підходу до регулювання їхньої діяльності. У Європейському Союзі явними проявами професіоналізації є розширення процесуальних обов’язків сторін, підвищення кваліфікаційних вимог до представників сторін, спеціалізація судів. Аргументовано, що адміністративно-правовий спір є унікальним правовим явищем, що відображає специфіку предмета, методу, суб’єктів, джерел права, підстави виникнення і вимагає спеціальної форми розв’язання спорів і відмежування від суперечок іншої галузевої приналежності. Судова діяльність місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві визначається як інтегральне поняття, що містить інституційні та функціональні складові. Кожна із зазначених складових властива як структурно- функціональна визначеність за наявністю взаємовідносин з іншими елементами. Обґрунтовано, що компетенція місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві поділяється на три види: функціональну, предметну та територіальну. Предметна компетенція є сукупністю владних повноважень та поділяється на виняткові предметні повноваження; додаткові предметні повноваження; альтернативні повноваження. Повноваження суду першої інстанції в адміністративному судочинстві поділяються на предметні та функціональні. До виключної компетенції місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві належать справи, зазначені у частині 1 ст. 20 «Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів» Кодексу адміністративного судочинства України, тобто спори пов’язані з адміністративно-деліктними, міграційно-деліктними та виборчими правовідносинами з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо зазначених вище правовідносин. Усі вони підлягають розгляду та розв’язанню лише у місцевому загальному суді. Наголошено, що компетенція місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві щодо здійснення правосуддя нерозривно пов’язана з відновленням і встановленням істини та справедливим розподілом прав та обов’язків, забезпечує реалізацію прав, інтересів та домагань, що охороняються чинним правом. Суд спирається на систему соціального регулювання та на правові норми, які визначені адміністративно-процесуальним правом. Водночас місцевий загальний суд в адміністративному судочинстві має цілу систему інших, крім здійснення правосуддя, функцій, повноваження формалізовані, а діяльність детально регламентується процесуальним законодавством. Зазначено, що функціональні повноваження місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві з розгляду та розв’язання спорів, що виникають з публічних правовідносин, визначаються як процесуальна діяльність, яка здійснюється судом з розгляду публічно-правових спорів, супроводжується необхідністю застосування галузевих і спеціальних принципів, які характеризується спеціальною адміністративною процесуальною формою. Місцеві загальні суду в адміністративному судочинстві є суб’єктами, для яких основним засобом подолання спірності правовідносин є встановлення істини. Проте внаслідок об’єктивної неможливості встановлення абсолютної істини в суді та оскарження судового рішення, суди можуть ефективно реалізовувати своє соціальне призначення лише за умови забезпечення виконання судових рішень у вигляді державного примусу. Для місцевих загальних судів як суб’єктам адміністративно- процесуального права характерна подвійність. Її надає орієнтованість діяльності суду на охорону чинного позитивного права та вираженої в ньому державно - владної волі, на захист суб’єктивних прав і приватних інтересів, на реалізацію ідей та цінностей, які сповідує суспільство; на дотримання встановлених процедурно-процесуальних форм. Судовий порядок розгляду скарг на ухвали у справах про адміністративні правопорушення забезпечує кваліфіковане, об’єктивне реагування на порушення прав громадян та є надійною гарантією захисту від незаконного притягнення громадян до адміністративної відповідальності. Імовірність скасування судом прийнятої у справі постанови спонукає органи виконавчої влади діяти в рамках закону. Примирення сторін в адміністративному судочинстві - це правовий інститут, який об’єднує норми адміністративного права та адміністративного процесуального права у структуру на підставі спрямованості на мирне врегулювання адміністративно-правового спору. Доведення в адміністративному процесі є врегульованою нормою адміністративно-процесуального права, заснованою на принципі змагальності, пізнавальною та посвідчувальною логіко-практичною діяльністю суду, що розглядає справу про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та учасників провадження у справі зі збирання, перевірки та оцінки доказів з метою формальної істини про обставини, які мають значення для справедливого розв’язання справи. Підкреслено, що удосконалення діяльності місцевих загальних судів як судів першої інстанції в адміністративному судочинстві спрямовано на підвищення ефективності застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України під час розв’язання спорів, які виникають із публічних правовідносин, що здійснюється залежно від того аспекту, в якому норми матеріального права, що сприяли виникненню спору, виступають об’єктами удосконалення і який вплив здійснюється на адміністративний процес розв’язання спору. Показано, що будучи суб’єктом правового захисту, місцевий загальний суд як суб’єкт адміністративного судочинства еволюціонує у суб’єкта контролю за законністю дій і рішень органів влади та управління. Позитивні наслідки такого еволюціонування можуть бути збільшені завдяки розширенню функцій та підвищенню ефективності діяльності судів, які виступають суб’єктами адміністративного судочинства, оскільки у суду можливості захисту прав, свобод і законних інтересів громадян об’єктивно визначені як функції, порівняно з органами публічної влади та управління. У сучасних умовах виникає потреба в оптимізації адміністративного судочинства та правового стану місцевих загальних судів як його суб’єктів. У сучасному адміністративному судочинстві ефективність діяльності місцевого загального суду у розв’язанні адміністративних спорів підвищується внаслідок поліфункціональності та ускладнення повноважень. Підвищення результативності функціонування суду як суб’єкта, соціальним призначенням діяльності якого є здійснення правосуддя, можливо завдяки удосконаленню процедурно-процесуальних форм діяльності, та змінам місця і ролі у адміністративному процесі. The dissertation comprehensively and systematically analyzes the activities of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings regarding the resolution of disputes in the field of administrative-legal relations between powerful and non-powerful participants in ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities, public interests of society, development of administrative-legal science and administrative-procedural law in the conditions of European integration of Ukraine and armed aggression of Russia. It is emphasized that the organization of court activities is perceived as an integral concept containing institutional and functional components. From the standpoint of the institutional approach, the organization of court activities is a set of legal institutions, statuses, organizational forms, rules of public service in courts and provisions that regulate organizational and security activities within the judicial system, aimed at the implementation of the function ofjustice by the courts. From the standpoint of a functional approach, the organization of court activities is demarcated by scope, content, subjects, forms and methods. It is noted that administrative-legal disputes have the following features: they arise from regulatory public-legal relations, the sectoral specificity of which determines the specifics of a legal dispute; the dispute is caused by the conflict of legal interests of the legal subjects and is characterized by the presence of disagreements expressed in the opposite positions of the parties to the dispute and in adversarial behavior; the purpose of a legal dispute in the mechanism of legal regulation is to protect the violated rights and interests of the subjects of administrative legal relations, the legal form is administrative-procedural legal relations of a protective nature, which arise in the public-legal sphere, characterized by «power-subordination» relations; one of the parties to such a dispute is always a public authority body and official. The main purpose of local general courts as courts of first instance in administrative proceedings is to resolve disputes arising from public legal relations. It was established that judicial protection is the implementation of the law enforcement function of the state to protect rights, freedoms and legitimate interests with the help of the state mechanism of the functioning of the judiciary and the restoration of the violated right, creating conditions for the elimination of legal disputes. The legal essence of administrative justice with regard to the protection of rights, freedoms and legitimate interests that arise in the field of public legal relations is the obligation of the state in the person of local general courts as courts of first instance to accept the appeal and consider it in the prescribed manner by the law of order and term. It is promising to consider the accessibility of justice and the professionalization of the judicial process in the context of the concept of European administrative procedural law. In administrative proceedings, not only the legal status of the court, but also the nature of its legal activity, which is determined by the professionalization of the administrative process, changes depending on the court's focus on reaching a compromise between the parties, or the authoritative distribution of rights and responsibilities between them, which contributes to the availability of justice. This creates additional opportunities for solving tasks related to optimizing the functioning of local general courts as subjects of administrative proceedings, thanks to a differentiated approach to regulating their activities. In the European Union, clear manifestations of professionalization are the expansion of the procedural obligations of the parties, the improvement of qualification requirements for representatives of the parties, and the specialization o f courts. It is argued that an administrative-legal dispute is a unique legal phenomenon that reflects the specifics of the subject, method, subjects, sources of law, the grounds for its occurrence and requires a special form of dispute resolution and separation from disputes of other branches. Judicial activity of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings is defined as an integral concept containing institutional and functional components. Each of the specified components is characterized as a structural and functional determination by the presence of relationships with other elements. It is substantiated that the competence of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings is divided into three types: functional, substantive and territorial. Subject competence is a set of powers and is divided into exclusive subject powers; additional subject powers; alternative powers. The powers of the court of first instance in administrative proceedings are divided into substantive and functional. The exclusive competence of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings includes the cases specified in part 1 of Article 20 «Delimitation of the subject-matter jurisdiction of administrative courts» of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, i.e. disputes related to administrative-tortious, migration-tortious and electoral legal relations regarding the decisions, actions or inaction of the state executive or other official of the state executive service regarding the above-mentioned legal relations. All of them are subject to consideration and resolution only in the local general court. It is emphasized that the competence of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings regarding the administration of justice is inextricably linked to the restoration and establishment of the truth and the fair distribution of rights and responsibilities, ensures the realization of rights, interests and claims protected by the current law. The court relies on the system of social regulation and on legal norms defined by administrative and procedural law. At the same time, the local general court in administrative proceedings has a whole system of functions other than the administration of justice, the powers are formalized, and the activities are regulated in detail by procedural legislation. It is noted that the functional powers of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings for consideration and resolution of disputes arising from public legal relations are defined as procedural activities carried out by the court for consideration of public legal disputes, accompanied by the need to apply branch and special principles characterized by a special administrative procedural form. Local general courts in administrative proceedings are entities for which the main means of overcoming the dispute of legal relations is the establishment of the truth. However, due to the objective impossibility of establishing the absolute truth in court and challenging a court decision, courts can effectively implement their social purpose only under the condition of ensuring the execution of court decisions in the form of state coercion. Duality is characteristic of local general courts as subjects of administrative procedural law. It is provided by the orientation of the court's activities to the protection of the effective positive law and the will of the state and power expressed in it, to the protection of subjective rights and private interests, to the realization of ideas and values that society professes; on compliance with established procedural and procedural forms. The judicial procedure for consideration of complaints against decisions in cases of administrative offenses ensures a qualified, objective response to violations of citizens' rights and is a reliable guarantee of protection against illegal prosecution of citizens to administrative responsibility. The possibility of annulment of the decision adopted by the court in the case encourages the executive authorities to act within the framework of the law. Reconciliation of the parties in administrative proceedings is a legal institution that combines the norms of administrative law and administrative procedural law into a structure based on the focus on the peaceful settlement of an administrative-legal dispute. Evidence in the administrative process is a regulated norm of administrative procedural law, based on the principle of adversariality, a cognitive and evidential logical-practical activity of the court that considers the case of challenging the decision on an administrative offense and the participants in the proceedings of the collection, verification and evaluation of evidence for the purpose of formal truths about the circumstances that are important for the fair resolution of the case. It is emphasized that the improvement of the activities of local general courts as courts of first instance in administrative proceedings is aimed at increasing the effectiveness of the application of the norms of the Code o f Administrative Proceedings of Ukraine during the resolution of disputes arising from public legal relations, which is carried out depending on the aspect in which the norms of substantive law , which contributed to the emergence of the dispute, are objects of improvement and what influence is exerted on the administrative process of dispute resolution. It is shown that being a subject of legal protection, the local general court as a subject of administrative proceedings evolves into a subject of control over the legality of actions and decisions of authorities and management. The positive consequences of such an evolution can be increased by expanding the functions and increasing the efficiency of the courts, which act as subjects of administrative proceedings, since in the court the possibilities of protecting the rights, freedoms and legitimate interests of citizens are objectively defined as functions, compared to the bodies of public power and management . In modern conditions, there is a need to optimize administrative proceedings and the legal status of local general courts as its subjects. In modern administrative proceedings, the effectiveness of the local general court in resolving administrative disputes increases due to the multi-functionality and complication of powers. Increasing the effectiveness of the functioning of the court as a subject, the social purpose of which is to administer justice, is possible thanks to the improvement of procedural and procedural forms of activity, and changes in the place and role in the administrative process.