Організація та тактика підтримання публічного обвинувачення щодо привласнення майна, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем, в суді першої інстанції: дисертація

Abstract

Дисертація спрямована на вирішення теоретичних, організаційних та тактичних питань підтримання публічного обвинувачення щодо привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у суді першої інстанції. В роботі на підставі вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів констатовано, що еволюція прокуратури в Україні розвивається в напрямі європейської моделі публічного обвинувачення, за якої прокурор розглядається як незалежний суб’єкт кримінального процесу, відповідальний за об’єктивність, законність та справедливість кримінального переслідування. З урахуванням результатів проведеного дослідження та з метою дотримання принципу єдності законодавчої термінології, вектор якої в цій частині заданий п. 4 ч. 1 ст. 129, п. 1 ч. 1. ст. 131-1 Конституції України, підтримано пропозицію та додатково обґрунтовано доцільність заміни у ч. 3 та 4 ст. 22, ч. 2 ст. 26, п. 15 ч. 2 ст. 36, п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК, п. 2, 4 ч. 2 ст. 322, ч. 2 ст. 337, ст. 340, 341 КПК України та ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» терміну «державне обвинувачення» на «публічне обвинувачення». Визначено, що функція підтримання публічного обвинувачення в суді першої інстанції є ключовим елементом кримінального процесу та центральною складовою конституційно визначеної діяльності органів прокуратури України. Її реалізація безпосередньо пов’язана з виконанням державою позитивних зобов’язань у сфері захисту прав і свобод людини, забезпечення справедливості, верховенства права та довіри суспільства до правосуддя, що відповідає європейським стандартам прокурорської діяльності та концепції «Human Security». Зазначено, що підтримання прокурором публічного обвинувачення не може зводитися виключно до доведення винуватості особи, оскільки прокурор в суді є не тільки представником держави в притягненні винної особи до відповідальності, а й одним з гарантів забезпечення процесуальної рівності сторін, недопущення безпідставного кримінального переслідування та дотримання прав усіх учасників кримінального провадження. Ця функція за своєю правовою природою має багатоаспектний, комплексний характер і має об’єднувати правозахисну та обвинувальну складові. Запропоновано функцію підтримання прокурором публічного обвинувачення в суді розуміти як представлення інтересів особи, суспільства та держави шляхом доведення перед судом вини обвинуваченого доказами, одержаними відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, та формування позиції щодо застосування заходів кримінально-правового впливу з урахуванням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Для забезпечення на системній основі реалізації права потерпілого на підтримання обвинувачення у випадках передбачених ч. 3 ст. 338, ч. 2 ст. 340 КПК України, пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» п. 23-1, який передбачає право потерпілих від кримінальних правопорушень у випадках, передбачених ч. 3 ст. 338, ч. 2 ст. 340 КПК України – на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону. Декомпозиція функції підтримання публічного обвинувачення через призму забезпечення виконання завдань кримінального провадження дозволила виділити в ній такі компоненти: захист прав і свобод людини, суспільства та держави; доведення вини; взаємодія з судом та стороною захисту в умовах змагального кримінального провадження; забезпечення справедливості. Визначено структуру підтримання публічного обвинувачення в суді як системну сукупність взаємопов’язаних етапів діяльності прокурора, спрямованих на ефективне, послідовне та обґрунтоване доведення обвинувачення з дотриманням засад справедливого судочинства. До таких етапів віднесено: підготовку до судового розгляду; участь у підготовчому судовому засіданні; пояснення суті та меж обвинувачення; подання та дослідження доказів; участь у судових дебатах; моніторинг законності, обґрунтованості та виконання судового рішення. Підтримання публічного обвинувачення в суді розглянуто у функціональному взаємозв’язку з процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням. Акцентовано на тому, що обвинувачення та докази, якими воно обґрунтовується, є продуктом спільної діяльності прокурора (групи прокурорів), слідчого (слідчої групи), оперативних підрозділів. Визначено проблеми взаємодії прокурора, слідчого та оперативного підрозділу: недостатній рівень інформаційного обміну між її учасниками; обмеженість процесуальних інструментів прокурора щодо залучення слідчого, оперативних підрозділів для підготовки та проведення процесуальних дій під час судового розгляду; відсутність єдиного нормативно визначеного координаційного механізму взаємодії на судовій стадії; недостатня підготовка кадрів у частині міжвідомчої комунікації. Для усунення цих проблем запропоновано розробити та затвердити міжвідомчу інструкцію з організації взаємодії між прокурором, слідчим та оперативними підрозділами у кримінальному провадженні, ключовими компонентами якої є визначення алгоритмів такої взаємодії. У справах щодо привласнення майна, одержаного шляхом зловживання службовим становищем, ключовим етапом є підготовче судове засідання, яке визначає подальший хід судового розгляду. Основними тактичними завданнями прокурора визначено: перевірку законності та обґрунтованості обвинувального акту відповідно до вимог статті 291 КПК України; аргументоване реагування на клопотання сторін та ініціювання власних процесуальних дій; забезпечення представлення інтересів потерпілих і цивільних позивачів; ініціювання розгляду питань щодо запобіжних заходів, які пов’язані із продовженням, зміною або скасуванням запобіжних заходів з урахуванням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; ініціювання розгляду питання щодо обрання, заміни, продовження чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження; забезпечення підготовки до судового розгляду, що передбачає обрання форми підтримання обвинувачення, планування порядку дослідження доказів та аналіз позиції сторони захисту. Щодо доказування прокурором під час судового розгляду фактів привласнення майна, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем, зазначено, що воно є складним процесом, який передбачає представлення одержаних стороною обвинувачення джерел доказів з демонстрацією причинно-наслідкових зв’язків між діями службової особи та настанням злочинного результату. Визначено, що ефективність тактики підтримання публічного обвинувачення під час судового розгляду у таких кримінальних справах забезпечується: різноманітністю джерел доказів; фокусом на доведення суб’єктивної сторони злочину; підвищеною увагою до інтерпретації документів; обов’язковістю акценту на експертизи; вибудовою цілісної доказової конструкції; систематизацією матеріалів кримінального провадження за наявністю в них прямих та непрямих доказів протиправної діяльності обвинуваченого; оцінкою імовірної лінії захисту та підготовкою до її спростування; плануванням участі прокурора у проведенні судових процесуальних дій; візуалізацією механізму вчинення злочину у формі його схеми з демонстрацією послідовності вчинення протиправних дій, осіб, які їх вчиняли та документів, у яких такі дії одержали своє відображення. Розглянуто особливості короткого викладу публічним обвинувачем обвинувального акта. Визначено, що використання ч. 4 ст. 347 КПК України, щодо обмеження тривалості оголошення обвинувального акта, є доцільним і допустимим, за умови дотримання принципу процесуальної рівності і з’ясування позицій сторін судового процесу, що має одержати своє втілення у відповідних змінах у цій частині статті 347 КПК України. Аналіз практики показав, що у кримінальних провадженнях по ст. 191 КК України, вступна промова, у якій відповідно до ст. 349 КК України, сторона обвинувачення, захисту мають зазначити порядок дослідження доказів, не в повній мірі може забезпечити сприйняття судом позицій сторін з цього питання. У зв’язку з цим, для створення сприятливих умов для суду в частині визначення послідовності дослідження доказів пропонується передбачити у абзаці другому частини 1 статті 349 КПК України обов’язок сторін подавати клопотання про порядок та обсяг дослідження доказів. У такому клопотанні прокурор має зазначити послідовний перелік доказів, які сторона обвинувачення вважає за доцільне дослідити, з його обґрунтуванням, а також пропозиції щодо обсягу дослідження доказів (оголошення змісту процесуальних документів повністю чи в частині, яка містить відомості, які мають значення для доказування у справі, наприклад, тільки заключної частини висновку експертизи, тощо). Встановлено, що найбільшу ефективність в підтриманні публічного обвинувачення забезпечує група прокурорів у кримінальному провадженні. Чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить достатньо чітких положень щодо функціонального розподілу повноважень між прокурорами під час судового розгляду. Центральна роль в організації діяльності групи прокурорів належить старшому групи, який має забезпечувати координацію, планування, формування єдиної стратегії підтримання публічного обвинувачення, розподіл обов’язків та формування процесуально-правової позиції у суді. При формуванні складу групи прокурорів слід враховувати спеціалізацію прокурорів, їх професійний досвід. Для підвищення ефективності діяльності групи прокурорів під час підтримання публічного обвинувачення, зокрема, у справах щодо привласнення майна, вчиненого службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем, запропоновано нормативно на рівні Офісу Генерального прокурора: врегулювати порядок створення та функціонального розподілу ролей у межах роботи групи прокурорів під час судового розгляду; запровадити стандартизовані алгоритми роботи групи прокурорів процесуальних керівників; упровадити автоматизовану інформаційно-телекомунікаційну систему робочого місця прокурора «іПрокурор»; забезпечити підвищення кваліфікації прокурорів за спеціалізацією кримінальних проваджень. Описана тактика підтримання публічного обвинувачення в суді реалізовується на рівні участі прокурора у проведенні окремих процесуальних дій, під час яких здійснюється представлення та дослідження доказів в ході судового розгляду. Зазначено, що ключове місце серед таких процесуальних дій займає судовий допит (свідків, експертів), дослідження документів та речових доказів. Приділена увага судовим дебатам як кульмінаційному етапу реалізації функції підтримання публічного обвинувачення, в ході якого учасники процесу виступають з обвинувальними промовами. Зазначено, що обвинувальна промова прокурора має узагальнювати результати судового розгляду, зокрема містити: повний і об’єктивний виклад фактичних обставин справи з узагальненим аналізом досліджених в ході судового розгляду доказів; акцент на істотні деталі і вмотивоване обґрунтування обвинувальної позиції; юридичне обґрунтування кваліфікації дій обвинуваченого та вмотивовані пропозиції щодо покарання, дотримуючись принципів змагальності, допустимості доказів і професійної етики. The dissertation is aimed at solving theoretical, organizational and tactical issues of maintaining a public prosecution for misappropriation of someone else's property by abuse of official position by an official in the court of first instance. The work, based on the study of literary sources and regulatory legal acts, states that the evolution of the prosecutor's office in Ukraine is developing in the direction of the European model of public prosecution, in which the prosecutor is considered an independent subject of the criminal process, responsible for the objectivity, legality and fairness of criminal prosecution. Taking into account the results of the conducted research and in order to comply with the principle of unity of legislative terminology, the vector of which in this part is set by clause 4 part 1 of article 129, clause 1 part 1. article 131-1 of the Constitution of Ukraine, the proposal was supported and additionally substantiated the expediency of replacing the term “state prosecution” with “public prosecution” in parts 3 and 4 of article 22, part 2 of article 26, clause 15 part 2 of article 36, clause 2 part 2 of article 284 of the Code of Criminal Procedure, clause 2, 4 part 2 of article 322, part 2 of article 337, articles 340, 341 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine and article 22 of the Law of Ukraine “On the Prosecutor's Office”. It is determined that the function of maintaining public prosecution in the court of first instance is a key element of the criminal process and a central component of the constitutionally defined activities of the prosecutor's office of Ukraine. Its implementation is directly related to the state's fulfillment of positive obligations in the field of protecting human rights and freedoms, ensuring justice, the rule of law and public trust in justice, which meets European standards of prosecutorial activity and the concept of "Human Security". It is noted that the prosecutor's maintenance of public prosecution cannot be reduced solely to proving the guilt of a person, since the prosecutor in court is not only a representative of the state in bringing the guilty person to justice, but also one of the guarantors of ensuring procedural equality of the parties, preventing groundless criminal prosecution and respecting the rights of all participants in criminal proceedings. This function, by its legal nature, has a multifaceted, complex nature and should combine human rights and prosecution components. It is proposed to understand the function of the prosecutor's support of public prosecution in court as representing the interests of the individual, society and the state by proving the guilt of the accused before the court with evidence obtained in accordance with the requirements of criminal procedure legislation, and forming a position on the application of measures of criminal law influence, taking into account the social danger of the criminal offense and the person who committed it. To ensure the systematic implementation of the victim's right to support the prosecution in cases provided for in Part 3 of Article 338, Part 2 of Article 340 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, we propose to supplement Part 1 of Article 14 of the Law of Ukraine "On Free Legal Aid" with Clause 23-1, which provides for the right of victims of criminal offenses in cases provided for in Part 3 of Article 338, Part 2 of Article 340 of the Criminal Procedure Code of Ukraine - to legal services provided for in Clauses 2 and 3 of Part Two of Article 13 of this Law. The decomposition of the function of maintaining public prosecution through the prism of ensuring the fulfillment of the tasks of criminal proceedings allowed us to distinguish the following components in it: protection of the rights and freedoms of man, society and the state; proving guilt; interaction with the court and the defense in the conditions of adversarial criminal proceedings; ensuring justice. The structure of maintaining public prosecution in court is defined as a systematic set of interrelated stages of the prosecutor's activity aimed at effective, consistent and substantiated proof of the accusation in compliance with the principles of fair trial. Such stages include: preparation for trial; participation in the preparatory court session; explanation of the essence and limits of the accusation; submission and study of evidence; participation in court debates; monitoring the legality, validity and execution of the court decision. The maintenance of public prosecution in court is considered in functional relationship with the procedural management of pre-trial investigation. It is emphasized that the prosecution and the evidence on which it is based are the product of the joint activities of the prosecutor (group of prosecutors), the investigator (investigation group), and the operational units. Problems of interaction between the prosecutor, the investigator, and the operational unit are identified: insufficient level of information exchange between its participants; limited procedural tools of the prosecutor regarding the involvement of the investigator, operational units for the preparation and conduct of procedural actions during the trial; lack of a single normatively defined coordination mechanism for interaction at the trial stage; insufficient training of personnel in terms of interdepartmental communication. To eliminate these problems, it is proposed to develop and approve interdepartmental instructions on the organization of interaction between the prosecutor, the investigator, and the operational units in criminal proceedings, the key components of which are the definition of algorithms for such interaction. In cases of misappropriation of property obtained through abuse of office, the key stage is the preparatory court hearing, which determines the further course of the trial. The main tactical tasks of the prosecutor are defined as: checking the legality and validity of the indictment in accordance with the requirements of Article 291 of the CPC of Ukraine; reasoned response to the parties' motions and initiation of their own procedural actions; ensuring the representation of the interests of victims and civil plaintiffs; initiating consideration of issues regarding preventive measures related to the continuation, change or cancellation of preventive measures, taking into account the existence of risks provided for in Article 177 of the CPC of Ukraine; initiating consideration of the issue of choosing, replacing, continuing or canceling measures to secure criminal proceedings; ensuring preparation for the trial, which involves choosing the form of supporting the accusation, planning the procedure for examining evidence and analyzing the position of the defense. Regarding the prosecutor's proof during the trial of the facts of misappropriation of property committed by abuse of office, it is noted that it is a complex process that involves the presentation of the sources of evidence obtained by the prosecution with the demonstration of the causal relationships between the actions of the official and the occurrence of the criminal result. It has been determined that the effectiveness of the tactics of maintaining public prosecution during the trial in such criminal cases is ensured by: a variety of sources of evidence; a focus on proving the subjective side of the crime; increased attention to the interpretation of documents; a mandatory emphasis on expertise; the construction of a holistic evidentiary structure; systematization of criminal proceedings materials according to the presence of direct and indirect evidence of the accused's illegal activities; assessment of the probable line of defense and preparation for its refutation; planning the prosecutor's participation in conducting judicial procedural actions; visualization of the mechanism of committing a crime in the form of its scheme with a demonstration of the sequence of committing illegal actions, the persons who committed them, and the documents in which such actions were reflected. The features of the public prosecutor's brief presentation of the indictment are considered. It is concluded that the use of Part 4 of Article 347 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, regarding the limitation of the duration of the announcement of the indictment, is expedient and permissible, provided that the principle of procedural equality is observed and the positions of the parties to the trial are clarified, which should be embodied in the relevant changes to this part of Article 347 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The analysis of practice has shown that in criminal proceedings under Article 191 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the opening speech, in which, in accordance with Article 349 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the prosecution and defense must specify the procedure for examining evidence, cannot fully ensure the court's acceptance of the parties' positions on this issue. In this regard, in order to create favorable conditions for the court in determining the sequence of examining evidence, it is proposed to provide in paragraph two of Part 1 of Article 349 of the Criminal Procedure Code of Ukraine the obligation of the parties to submit a motion on the procedure and scope of examining evidence. In such a request, the prosecutor must indicate a sequential list of evidence that the prosecution considers it appropriate to investigate, with its justification, as well as proposals for the scope of the investigation of evidence (announcement of the content of procedural documents in full or in the part that contains information that is important for proving the case, for example, only the final part of the expert opinion, etc.). It has been established that the greatest efficiency in supporting public prosecution is provided by a group of prosecutors in criminal proceedings. The current criminal procedural legislation does not contain sufficiently clear provisions on the functional distribution of powers between prosecutors during the trial. The central role in organizing the activities of a group of prosecutors belongs to the senior of the group, who must ensure coordination, planning, the formation of a single strategy for supporting public prosecution, the distribution of responsibilities and the formation of a procedural and legal position in court. When forming the composition of a group of prosecutors, the specialization of prosecutors and their professional experience should be taken into account. To increase the efficiency of the work of a group of prosecutors when supporting a public prosecution, in particular, in cases of misappropriation of property committed through abuse of office, it is proposed to regulate the procedure for creating and functional distribution of roles within the work of a group of prosecutors during a trial; to introduce standardized algorithms for the work of a group of prosecutors and procedural managers; to introduce an automated information and telecommunications system for the prosecutor's workplace "iProsecutor"; to ensure the training of prosecutors specializing in criminal proceedings. The described tactics of maintaining public prosecution in court are implemented at the level of the prosecutor's participation in conducting individual procedural actions, during which evidence is presented and examined during the trial. It is noted that the key place among such procedural actions is occupied by judicial interrogation (of witnesses, experts), examination of documents and material evidence. Attention is paid to judicial debates as the culminating stage of the implementation of the function of maintaining public prosecution, during which the participants in the process make accusatory speeches. It is noted that the prosecutor's accusatory speech should summarize the results of the trial, in particular, contain: a complete and objective statement of the factual circumstances of the case with a generalized analysis of the evidence examined during the trial; an emphasis on essential details and a reasoned justification of the accusatory position; legal justification of the qualification of the accused's actions and motivated proposals for punishment, adhering to the principles of adversarial nature, admissibility of evidence and professional ethics.