Statute as a socio-normative sign: A multidimensional semiotic model

Abstract

From a semiotic perspective, a statute is not merely a normative text but also a sign of legal reality whose meaning varies across social actors. This makes semiotics relevant to examining how statutes function within legal communication and acquire meanings extending beyond their formal legal content. This study aimed to conceptualise the statute as a multidimensional semiotic sign functioning within legal reality and socio-cultural space. The statute was examined as a normative legal act and a textual and semiotic object, illustrated through specific Ukrainian statutes and distinguished within the framework of the law as the broader system of legal norms, principles, institutions, and relations. The results of the study showed that the application of a semiotic approach to the consideration of the statute as a socio-normative sign allows demonstrating in a new way its effectiveness in normative, communicative, axiological, cultural, political, civilisational, and symbolic dimensions; to show the functionality of related processes (such as legal understanding, law-making, legal realisation, legal communication, legal practice, etc.). Such a multidimensional semiotic typology of the statute has not yet been systematically considered in Ukrainian legal science, which demonstrates scientific originality and reveals the practical significance of this study, because through the mutual agreement of all significant dimensions of the statute, the state can not only provide a mechanism for legal regulation, but also construct new meanings of legal reality, and therefore, contribute to the development of appropriate values and a proper level of legal awareness in society. The combination of semiotics with the structural and functional method shows the statute through the legal text, legal sign, social interpretation, media reflection, political rethinking, collective legal awareness, and legal effectiveness. Collectively, this is another multi-level model for building a stable semantic integrity of legal reality in the context of dynamic development of the socio-cultural space. Із позицій семіотики закон є не лише нормативним текстом, а й знаком правової дійсності, значення якого по-різному сприймають різні соціальні суб’єкти. Це зумовлює актуальність застосування семіотичного підходу для дослідження функціонування законів у правовій комунікації та набуття ними значень, що виходять за межі їхнього формально-юридичного змісту. Метою дослідження була концептуалізація закону як багатовимірного семіотичного знаку, що функціонує у правовій дійсності та соціокультурному просторі. Закон розглядався як нормативно-правовий акт, а також як текстовий і семіотичний об’єкт; цей підхід конкретизований на прикладах окремих законів України та вирізняє закон у межах права як ширшої системи правових норм, принципів, інститутів і відносин. Результати дослідження продемонстрували, що застосування семіотичного підходу до розгляду закону як соціонормативного знаку дає змогу по-новому продемонструвати його дієвість у нормативному, комунікативному, аксіологічному, культурному, політичному, цивілізаційному та символічному вимірах, а також показати функціональність супутніх процесів (таких як праворозуміння, правотворчість, правореалізація, правова комунікація, правова практика тощо). Така багатоаспектна семіотична типологія закону досі системно не розглядалася в українській юридичній науці, що демонструє наукову новизну і розкриває практичну цінність цього дослідження Адже через взаємоузгодження всіх знакових вимірів закону держава здатна не тільки забезпечувати механізм правового регулювання, а й конструювати нові смисли правової дійсності, а отже, сприяти формуванню в суспільстві відповідних цінностей і належного рівня правосвідомості. Поєднання семіотики зі структурно-функціональним методом показує закон через юридичний текст, правовий знак, соціальну інтерпретацію, медійне відображення, політичне переосмислення, колективну правосвідомість і юридичну ефективність. Сукупно це ще одна багаторівнева модель побудови стабільної смислової цілісності правової дійсності в умовах динамічного розвитку соціокультурного простору.