Роль суб’єктивної безпомічності у формуванні Я-концепції особистості: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія»

Abstract

Магістерська робота присвячена теоретичному обґрунтуванню і емпіричному дослідженню суб’єктивної безпомічності як деструктивного чинника формування Я-концепції особистості. Її актуальність зумовлена високим рівнем напруження і непевності в суспільстві, що може провокувати виникнення особистісних криз, а відтак і формування безпомічності особистості. Теоретичний розділ присвячений окресленню змісту понять «суб’єктивна безпомічність» та «Я-концепції» особистості, а також аналізу взаємозв’язікв між ними. Вказується, що безпомічність особистості – це системна особистісна характеристика, котра врегульовує поведінку особистості, її сприйняття себе та інших, зумовлює відношення до реальності, а саме охоплює всі сфери Я-концепції. Результати емпіричного дослідження, для обробки яких було застосовано методи математичної статистики, серед яких описова математична статистика та визначення коефіцієнту кореляції за К. Пірсоном дали підстави стверджувати, що існує взаємозв’язок між самоставленням особистості і психічними станами і властивостями особистості, які мають головне значення для процесу соціальної адаптації і регуляції поведінки. Такий взаємозв’язок визначає специфіку самоприйняття, визначає межі структурування власної Я-концепції, впливає на самооцінку, котра є основним компонентом самоставлення. Негативне самоставлення особистості із сформованою безпомічністю може бути ознакою внутрішніх протиріч та конфліктності їх Я-концепції, може спровокувати тривогу і вразливість, проявлятись в деструктивних, часто захисних формах поведінки. Негативне самоставлення перешкоджає індивідуальному зростанню особи, може провокувати комплекси, в основі яких є перебільшене почуття власної неспроможності. The master's thesis deals with theoretical substantiation and empirical study of subjective helplessness as a destructive factor in the formation of the self-concept of personality. Its relevance is due to the high level of tension and uncertainty in the society, which can provoke personal crises, and hence the formation of helplessness of the individual. The theoretical section outlines the meaning of the concepts of "subjective helplessness" and "I-concept" of personality, as well as provides an analysis of the relationships between them. It has been demonstrated that the helplessness of an individual is a systemic personality trait that regulates the behavior of the individual, their perception of themselves and others, determines the attitude to reality, namely, covers all the areas of the I-concept. The results of the empirical research, in which methods of mathematical statistics were used, including descriptive mathematical statistics and determination of the correlation quotient according to K. Pearson give all the grounds to assume that there is a relationship between a personality’s attitude toward themselves and the mental states and personal traits that are important for the process of social adaptation and behavior regulation. This relationship determines the specifics of self-acceptance, determines the boundaries of structuring their own I-concept, and affects the self-esteem, which is a major component of the attitude toward oneself. Negative self-esteem of an individual with established helplessness can be a sign of internal contradictions and conflicts within their I-concept, it can provoke anxiety and vulnerability, and manifest itself in destructive, often protective forms of behavior. Negative self-esteem hinders individual growth, and can provoke complexes based on an exaggerated sense of inability.