Державний механізм забезпечення правового статусу особи як складової національної безпеки України (загальнотеоретична парадигма): реферат

Abstract

У роботі на рівні докторської дисертації вперше у вітчизняній науці комплексно розглянуто механізм забезпечення правового статусу особи саме як складника національної безпеки держави, що засвідчує інноваційний крок у розумінні взаємозв’язку між правами людини, національною безпекою та юридичними аспектами захисту особи в сучасному світі. У дисертації обґрунтовується доцільність у зміні парадигми поняття національної безпеки: від концепції, що зосереджується виключно на захисті державних інтересів, до підходу, що ставить людину в центр уваги. Це обумовлюється низкою аргументів: перший із них – звернення до прав людини (дотепер національна безпека розглядалася головно крізь призму військової сили та захисту державного суверенітету, натомість антропоцентричний підхід виокремлює захист прав і свобод людини як основу національної безпеки); другий аргумент зводиться до інтердисциплінарного підходу (антропоцентричне сприйняття національної безпеки потребує міждисциплінарного дослідження, включаючи елементи права, політики, соціології, психології та інших наукових галузей); третій аргумент вирізняє так званий суспільний договір (розгляд національної безпеки у площині прав людини викликає дискусії щодо соціального контракту між державою та її громадянами, а також розподілу влади та відповідальності між ними); четвертий аргумент акцентує на глобальній перспективі (це напрям зростання транснаціональних викликів, таких як тероризм, кіберзлочинність та інших, що спонукає до розгляду національної безпеки в глобальному контексті, де захист прав людини має надважливе значення); п’ятий аргумент – вплив технологій (стрімкий технологічний прогрес створює нові можливості для захисту й водночас ризики щодо порушення прав людини, що потребує нових підходів до регулювання суспільних відносин у сфері національної безпеки). Перелічені аргументи доводять, що дослідження антропоцентричності національної безпеки у сучасному юридичному дискурсі є новаторським і важливим для розвитку сучасної наукової, зокрема правової, думки. The doctoral dissertation is the first in the national science to comprehensively consider the mechanism of ensuring the legal status of a person as an integral element of the national security of the state, which is an innovative step in understanding the relationship between human rights, national security and legal aspects of protection of a person in the modern world. The expediency for a paradigm shift in the concept of national security is substantiated in the thesis: from a concept that focuses exclusively on the protection of state interests to an approach that puts people at the center of attention. This is based on a number of arguments: the first is the appeal to human rights (so far, national security has been viewed mainly through the prism of military force and protection of state sovereignty, while the anthropocentric approach emphasizes the protection of human rights and freedoms as the basis of national security); the second argument is reduced to an interdisciplinary approach (an anthropocentric perception of national security requires interdisciplinary research, including elements of law, politics, sociology, psychology and other scientific fields); the third argument emphasizes the concept of a «social contract» (considering national security in terms of human rights raises discussions about the social contract between the state and its citizens, as well as the distribution of power and responsibility between them); the fourth argument emphasizes the global perspective (this is the direction of growth of transnational challenges, such as terrorism, cybercrime, etc., which prompts the consideration of national security in a global context, where the protection of human rights is of utmost importance); the fifth argument is the influence of the latest technologies (rapid technological progress creates new opportunities for protection and, at the same time, risks of human rights violations, which requires new approaches to the regulation of social relations in the field of national security). The above-mentioned arguments prove that the study of the anthropocentricity of national security in modern legal discourse is innovative and important for the development of modern scientific, including legal, thought.