Типологізація сучасних правових систем світу: основні юридичні критерії: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено типологізації та ідентифікації сучасних національних і міждержавних правових систем завдяки юридичним критеріям, індикації їхніх основних типів (підтипів і груп) для з’ясування реального стану їх функціонування та перспектив розвитку. У роботі уточнено пізнавальні можливості відповідних положень теорії типологізації для виокремлення основних типів сучасних правових систем у контексті геополітичних змін; виявлено співвідношення поняття типологізації із суміжними поняттями (класифікація, систематизація, моделювання); з’ясовано переваги типологізації над класифікацією з огляду на обмежений пізнавальний потенціал останньої в дослідженні сучасних правових систем світу. Обґрунтовано пізнавальну значущість теорії правової системи в контексті глобалізаційних змін, що виявляється в дослідженні правової дійсності в її цілісності, яка зазнає деформацій під впливом геополітичних чинників, а також у виявленні проблем глобалізаційного періоду та визначенні реальних засобів їх розв’язання. З’ясовано пізнавальні можливості структурних частин правової системи (інституційної, функційної, нормативної). Їхні найсуттєвіші ознаки дали змогу: сформувати юридичні критерії типологізації сучасних правових систем світу; створити пізнавальну модель (юридичну конструкцію) «ідентифікаційний код правової системи»; виокремити основні типи сучасних національних і міждержавних правових систем та виявити їхні типологізаційні ознаки; створити пізнавальну модель (юридичну конструкцію) «індикатор функціонування і розвитку правової системи», завдяки якій вдалося дослідити реальний стан функціонування сучасних правових систем, рівень їх трансформації, а також окреслити тенденції та перспективи їхнього розвитку і запропонувати способи й засоби розв’язання проблем глобалізаційного періоду. Створено пізнавальну модель (юридичну конструкцію) «ідентифікаційний код правової системи» та на основі виявлених ознак визначено поняття ідентифікаційного коду правової системи як сукупності найсуттєвіших ознак інституційної, функційної та нормативної частин правової системи. Створено пізнавальну модель (юридичну конструкцію) «індикатор функціонування і розвитку правової системи»; сформульовано визначення поняття індикатора функціонування і розвитку правової системи як системи показників реального стану функціонування та перспектив розвитку правової системи. До типових показників віднесено: принципи функціонування правової системи, коло суб’єктів і їхні повноваження, основні види юридичної діяльності, юридичні акти як результати цієї діяльності та мету правової системи — правопорядок. Виокремлено показники допустимих відхилень та показники прогресивного і регресивного стану. У межах видової характеристики виділено індикатори функціонування й розвитку національних і міждержавних правових систем та індикатор їх взаємодії (дає змогу з’ясувати стан функціонування і розвитку національної та міждержавної правових систем у спільному правовому просторі). Встановлено типові показники, показники допустимих відхилень, показники прогресивного й регресивного стану індикаторів функціонування і розвитку національних та міждержавних правових систем, а також типові показники індикатора взаємодії національних і міждержавних правових систем, показники допустимих відхилень такої взаємодії, показники прогресивного і регресивного стану. Запропоновано та застосовано методику дослідження сучасних національних і міждержавних правових систем, їх типологізації, ідентифікації й індикації з метою виявлення основних закономірностей правової поліваріантності в умовах геополітичних змін, формування правових засобів взаємодії та способів розв’язання виявлених проблем. Встановлено типові показники, показники допустимих відхилень та показники прогресивного і регресивного стану трьох груп правових систем, виокремлених у межах континентального типу: 1) правові системи зі сталими показниками й ефективним використанням правової форми; 2) правові системи зі сталими показниками з кінця XX століття, забезпеченням стабільності функціонування і розвитку завдяки правовій формі та тенденцією наближення до першої групи; 3) правові системи (виокремлені в контексті новітніх геополітичних подій) із суттєво деформованими типовими показниками; для них характерні тенденції до втрати правової форми, що може свідчити про переродження правової системи в іншу форму — псевдоправову. Правову систему України ідентифіковано з континентальним типом; зафіксовано її близькість до другої групи правових систем цього типу. Встановлено, що типові показники загалом відповідають пізнавальній моделі (юридичній конструкції). Водночас виявлено проблеми функціонування і розвитку правової системи України та запропоновано способи і засоби їх розв’язання, зокрема: створення національної концепції розвитку Української держави і правової системи з визначенням її стратегічних перспектив; формування апарату держави відповідно до основної мети її розвитку та з урахуванням геополітичних змін; створення системи правових цінностей і формування правової системи України відповідно до них. Встановлено типові показники, показники допустимих відхилень і показники прогресивного й регресивного стану у правових системах загального типу (англійського й американського права). Встановлено типові показники, показники допустимих відхилень та показники прогресивного й регресивного стану у виокремлених підтипах змішаного типу правових систем (дуалістичному, релігійному, традиційному і звичаєвому). Виокремлено два підтипи міждержавних правових систем — універсальний та регіональний; встановлено, що типові показники правової системи ООН загалом відповідають пізнавальній моделі (юридичній конструкції); простежено показники допустимих відхилень; показників прогресивного стану практично не виявлено; зафіксовано низку показників регресивного стану. У межах регіонального підтипу міждержавних правових систем проаналізовано європейський, американський, азійський, арабський та африканський різновиди. У деяких із них не зафіксовано навіть типових показників, водночас простежено тенденції до прогресивного чи регресивного стану розвитку. Визначено стан взаємодії національних і міждержавних правових систем; зафіксовано істотне зближення національних правових систем у межах міждержавних правових систем, уподібнення їхньої структурної організації, а також тенденції до правової уніфікації та впровадження в національні правові системи основних правових стандартів регіональних міждержавних правових систем. Обґрунтовано природний характер національних правових систем та штучний характер міждержавних правових систем, які створені задля структурування геополітичного простору, забезпечення взаємодії національних правових систем, а також національних і міждержавних правових систем. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у: науково-дослідницькій діяльності — для подальших теоретичних досліджень типологізації сучасних правових систем світу, а також для прикладних досліджень національних і міждержавних правових систем; у правотворчості — для уповноважених суб’єктів при розробці й удосконаленні системи джерел права, приведенні її у відповідність до міжнародних стандартів; в освітньому процесі — для викладання навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Правові системи сучасності», «Юридична компаративістика», «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні», а також під час підготовки навчально-методичних і дидактичних матеріалів. Впровадження результатів дисертаційного дослідження в зазначені види діяльності підтверджено відповідними документами. The dissertation is devoted to the typologization and identification of contemporary national and interstate legal systems based on legal criteria, as well as the indicator-based assessment of their primary types (subtypes and groups) to determine their actual operational state and developmental prospects. The study clarifies the explanatory power of relevant typologization theory provisions for delineating the main types of contemporary legal systems in the context of geopolitical changes; it establishes the relationship between the concept of typologization and related concepts (classification, systematization, modeling); and elucidates the advantages of typologization over classification, given the latter's limited explanatory power in studying contemporary global legal systems. The explanatory power of the legal system theory is substantiated in the context of globalization challenges, which manifests in the study of legal reality in its entirety, experiencing deformations under the influence of geopolitical factors, as well as in identifying the problems of the globalization period and determining practical means for their resolution. The explanatory power of the structural components of the legal system (institutional, functional, and normative) is determined. Their most essential features allowed to: formulate legal criteria to typologize contemporary global legal systems; develop an explanatory model (legal construct) termed the "identification code of a legal system"; delineate the main types of contemporary national and interstate legal systems and identify their typological characteristics; and develop an explanatory model (legal construct) of the "indicator of the functioning and development of a legal system," which enabled the investigation of the actual operational state of contemporary legal systems and their level of transformation, as well as the outlining of their developmental tendencies and prospects, while proposing methods and means for resolving the problems of the globalization period. An explanatory model (legal construct) termed the "identification code of a legal system" is developed, and based on the identified characteristics, this code is defined as the aggregate of the most essential features comprising its institutional, functional, and normative components. The study develops an explanatory model (legal construct) of the "indicator of the functioning and development of a legal system"; and formulates the definition of this indicator as a system of metrics reflecting its actual operational state and developmental prospects. Typical metrics include: principles of the legal system's functioning, the range of subjects and their authorities, main types of legal activities, legal acts as the outcomes of these activities, and the ultimate goal of the legal system — the legal order. Metrics for permissible deviations, as well as progressive and regressive states, are isolated. Within the framework of species characteristics, indicators for the functioning and development of national and interstate legal systems are identified, along with an indicator of their interaction (which allows for ascertaining the operational and developmental state of national and interstate legal systems within a shared legal space). Typical metrics, metrics of permissible deviations, and metrics of progressive and regressive states are established for the indicators of the functioning and development of national and interstate legal systems; additionally, typical metrics for the indicator of interaction between national and interstate legal systems, along with metrics of permissible deviations for such interaction, and metrics of its progressive and regressive states, are determined. A methodology for researching, typologizing, identifying, and conducting indicator-based assessment of contemporary national and interstate legal systems is proposed and applied to uncover the fundamental regularities of legal polyvariance amidst geopolitical changes, to form legal means of interaction, and to devise methods for resolving identified problems. Typical metrics, metrics of permissible deviations, and metrics of progressive and regressive states are established for three groups of legal systems delineated within the continental law type: 1) legal systems with stable metrics and the effective use of legal form; 2) legal systems exhibiting stable metrics since the late 20th century, ensuring functional and developmental stability through legal form, and showing a tendency to converge with the first group; 3) legal systems (identified in the context of recent geopolitical events) with significantly deformed typical metrics; these are characterized by tendencies toward losing their legal form, which may indicate the legal system's degeneration into another pseudo-legal form. The legal system of Ukraine is identified as belonging to the continental law type; its proximity to the second group of legal systems within this type is noted. It is established that its typical metrics generally correspond to the explanatory model (legal construct). Simultaneously, problems in the functioning and development of Ukraine's legal system are identified, and methods and means for their resolution are proposed, specifically: the creation of a national concept for the development of the Ukrainian state and legal system, defining its strategic prospects; the formation of the state apparatus in accordance with the primary goal of its development and taking into account geopolitical changes; and the creation of a system of legal values and the formation of Ukraine's legal system in alignment with them. Typical metrics, metrics of permissible deviations, and metrics of progressive and regressive states are established for common law legal systems (English and American law). Typical metrics, metrics of permissible deviations, and metrics of progressive and regressive states are determined in the identified subtypes of the mixed type of legal systems (dualistic, religious, traditional, and customary). Two subtypes of interstate legal systems, universal and regional, are distinguished; it is established that the typical metrics of the UN legal system generally align with the explanatory model (legal construct); metrics of permissible deviations are observed; metrics of a progressive state are practically absent; whereas a number of regressive state metrics are recorded. Within the regional subtype of interstate legal systems, the European, American, Asian, Arab, and African variants are analyzed; in some of these, not even typical metrics are recorded, yet tendencies toward progressive or regressive developmental states are bserved. The state of interaction between national and interstate legal systems is determined; a significant convergence of national legal systems within interstate legal systems, the assimilation of their structural organization, as well as tendencies toward legal unification and the implementation of fundamental legal standards of regional interstate legal systems into national legal systems are noted. The natural character of national legal systems is substantiated in contrast to the artificial nature of interstate legal systems, which are established to structure the geopolitical space and facilitate interaction among national legal systems, as well as between national and interstate legal systems. The practical significance of the research lies in the possibility of utilizing its results in: research activities — for further theoretical studies on the typologization of contemporary global legal systems, as well as for applied research on national and interstate legal systems; law-making — for authorized subjects when developing and improving the system of sources of law, bringing it into compliance with international standards; the educational process — for teaching the academic disciplines "Theory of State and Law," "Contemporary Legal Systems," "Comparative Law," "Philosophical-Legal and Theoretical-Historical Problems of State-Building and Law-Making in Ukraine," as well as during the preparation of educational, methodological, and didactic materials. The implementation of the dissertation research results into the aforementioned activities is corroborated by corresponding documents.