Структурно-функціональна характеристика фідуціарної юридичної конструкції: загальнотеоретичний підхід: дисертація

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене науковому осмисленню сучасного цивільного законодавства України та обґрунтовує необхідність упровадження єдиної довірчої (фідуціарної) юридичної конструкції, що дасть можливість відійти від квазіконструкцій довірчих правовідносин та зможе забезпечити більш чітке й системне регулювання у сфері цивільного права. Такий підхід спрямований на формування цілісної теоретичної моделі, яка поєднує історичні напрацювання та сучасні потреби правового регулювання. У дисертаційному дослідженні комплексно проаналізована фідуціарна юридична конструкція, а також механізм її застосування у приватно-правових відносинах, з урахуванням історико-правового підходу та сучасних правовідносин. Автором здійснено історичний аналіз еволюції розвитку регулювання питань довірчих правовідносин, що дозволило простежити основні закономірності становлення та розвитку відповідних довірчих правових конструкцій. Особлива увага приділена дослідженню міжнародного досвіду застосування довірчих юридичних конструкцій у цивільних правовідносинах. Фідуціарна юридична конструкція, є однією з найбільш складних і водночас універсальних категорій сучасного цивільного права, що має багатогранний характер. Суть цієї категорії полягає в об’єднанні таких елементів як, довіра та зобов’язання, але й механізми управління майном, завдяки чому формується особливий тип правовідносин, відмінний від класичних договірних чи речових моделей. Саме ця особливість дозволяє розглядати фідуціарність як інструмент врегулювання спірних питань між сторонами з забезпеченням балансу прав та обов’язків. Головною ознакою фідуціарних правовідносин є довірчий характер, що покладає на одну сторону обов’язок діяти в інтересах іншої з підвищеними стандартами лояльності та добросовісності. Тобто фактична мета даних правовідносин полягає не у формальному переході прав чи майна, а у створенні особливого механізму управління або забезпечення інтересів довірителя. З Інституцій Гая та інших джерел римського права відомо, що існувало два види фідуції: «fiducia cum creditore» (фідуція з кредитором або довірче забезпечення) та «fiducia cum amico» (фідуція з другом або довірче зберігання), які своєю конструкцією заклали основу розвитку інституту довірчого управління майном. Так, у сучасному українському праві прояв фідуціарності можна помітити у договірних відносинах – через доручення, управління майном, корпоративних відносинах тощо. Історичний розвиток інституту фідуції у римському праві демонструє, що довірчі відносини виникали як результат поєднання договірних та речових елементів. Це надавало можливість захищати інтереси кредитора чи довірителя без переходу права власності. У сучасному українському праві ця ідея трансформувалася у складніші конструкції, зокрема у відносини довірчого управління майном, що підтверджує перехід правових традицій та їх поєднання з новими соціальноекономічними умовами. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття обидві форми фідуції у країнах континентального права, стали повертати таку «забуту» рису, як перехід титулу власника на законодавчому рівні. Таким чином, «fiducia cum amico» знайшла своє відображення у зобов'язальних правовідносинах з управління майном, а «fiducia cum creditore» – у засобах забезпечення виконання зобов'язань, тим самим підтверджуючи універсальність та актуальність фідуціарної юридичної конструкції як правового інституту. Теоретичні засади дослідження структурно-функціональної характеристики фідуціарної юридичної конструкції передбачають аналіз її структурних та функціональних елементів, зокрема - у структурному аспекті – визначення суб’єктів відносин (фідуціанта і фідуціарія), об’єкта правовідносин (майно, права, інтереси) та змісту (зобов’язання та правомочності); - у функціональному аспекті – розглядається роль довіри між сторонами як ключового елементу, що впливає на ефективність правового регулювання та захист майнових інтересів сторін. Фідуціарна юридична конструкція є видом правотворчої техніки, яка розглядається в юридичній науці як сформована нормативна модель, метою якої є оформлення права та формування його структури у взаємозв’язку з діями суб’єктів правовідносин. Також, – це складовий елемент правотворчої діяльності, розроблення ефективних правових норм і форм реалізації права, з сукупністю прийомів, що дозволяють надати завершений вигляд правовим інститутам. Важливим є також міжгалузевий аналіз, який демонструє взаємозв’язок фідуціарної юридичної конструкції з корпоративним правом, фінансовими послугами та міжнародним приватним правом. Особлива увага приділена міжнародним стандартам, які формують основні критерії для вдосконалення національного законодавства. Ратифікація Європейської конвенції з прав людини, впровадження принципів DCFR (типові норми європейського приватного права та проект загальної системи координат) та інших актів європейського приватного права створюють передумови для гармонізації української правової системи з міжнародними нормами. Це не тільки підвищує рівень правового захисту, але й сприяє інтеграції України у глобальний правовий простір. Автор дисертації пропонує низку практичних рекомендацій, що спрямовані на вдосконалення визначення довірчої власності та розробку механізмів управління майном. Зокрема, наголошується на необхідності розглядати довірчу власність не як самостійний вид права, а як інструмент реалізації зобов’язань у межах фідуціарної юридичної конструкції. Такий підхід дає можливість відійти від дублювання правових категорій та забезпечити більш чітке розмежування між правом власності та правом управління. Цивілістична практика України засвідчує застосування фідуціарної юридичної конструкції яка використовується: - 5 у договірних відносинах з приводу доручення та довірчого управління майном; у корпоративному праві щодо обов’язків директорів та членів правління діяти добросовісно й розумно; - з приводу фінансових послуг стосовно довірчого управління активами, інвестиційними фондами, довірчими моделями у банківській діяльності. Це засвідчує про поетапне формування єдиної системи довірчих правовідносин, яка відповідає потребам сучасної економіки. Дослідження показало, що у праві континентальних країн (зокрема Франції, Люксембургу та Швейцарії) застосування фідуціарних (довірчих) конструкцій отримало окреме місце у національному законодавстві, розвиваючись паралельно як інструменти забезпечення та управління. Незважаючи на відмінності, вони мають загальний фундамент – правовідносини, яким властива особлива довіра між сторонами, що слугує підставою для передання фідуціантом спеціального (функціонального) титулу на майно фідуціарію. Фіду ціа рні пр авов ідно сини в межах цієї юридичної конструкції характеризуються тим, що фідуціар зобов'язується діяти обачно, добросовісно, розумно та в інтересах бенефіціара, з урахуванням характеру покладених на нього зобов’язань і наданих повноважень. Фідуція як правовий інститут посідає проміжне місце між римською договірною моделлю, що ґрунтується на довірі, та англосаксонським трастом, який базується на поділі титулу власності (юридичного та бенефіціарного право). Так, вона виступає інституційною конструкцією, що виникає за волевиявлення засновника, водночас демонструє здатність поєднувати історичні та сучасні правові прийоми. У дисертації обґрунтовано доведена важливість впровадження фідуціарної правової конструкції, яка є фундаментальним елементом сучасних цивільно-правових відносин. Вона поєднує історичний досвід римського права з сучасними викликами глобалізаційних процесів, забезпечує принципи верховенства права та сприяє інтеграції України у міжнародний правовий простір. Так, в сучасних умовах міжнародні цивільно-правові відносини стикаються з новими викликами, які вимагають застосування інноваційних підходів у правовому регулюванні. Ці виклики зумовлюють необхідність подальшої правової інтеграції в різних сферах суспільного життя, що, своєю чергою, потребує активного впровадження принципів міжнародного приватного права у національну правову систему України. Результати дослідження мають вагоме теоретичне значення для наукового обґрунтування щодо впровадження даної юридичної конструкції, а також прикладне значення для практики нормотворення та державного регулювання у сфері цивільних правовідносин, реалізації програм щодо правового захисту на національному та міжнародному рівнях в умовах глобалізації відносин. Таким чином, структурно-функціональна характеристика фідуціарної юридичної конструкції виступає не лише як важливий інструмент управління майном у сучасному цивільному праві, але й як механізм забезпечення таких категорій як довіра, відповідальність та добросовісність у цивільних правовідносинах. Її подальше дослідження та вдосконалення є необхідною умовою розвитку як правової науки, так і українського цивільного права у поєднанні з міжнародними стандартами. The dissertation, dedicated to the analysis of modern civil legislation of Ukraine, emphasizes the necessity of introducing a unified fiduciary legal construct, which would allow overcoming quasi-constructs of fiduciary relations and ensure clearer and more systematic regulation in the sphere of civil law. Such an approach is aimed at building a coherent doctrine that combines historical achievements with the contemporary needs of legal regulation. In the dissertation research, a comprehensive analysis of the fiduciary legal construct has been carried out, as well as the mechanism of its application in private-law relations, taking into account both the historical-legal approach and contemporary legal relations. The author has conducted a historical analysis of the evolution of regulation concerning fiduciary relations, which made it possible to trace the main patterns of the formation and development of corresponding fiduciary legal constructs. Particular attention has been devoted to the study of international experience in the application of fiduciary legal constructs within civil-law relations. The fiduciary legal construct is one of the most complex and, at the same time, universal categories of modern civil law, possessing a multifaceted character. The essence of this category lies in the combination of elements such as trust and obligation, as well as mechanisms of property management, which together form a special type of legal relationship distinct from classical contractual or proprietary models. This particular feature allows fiduciary relations to be regarded as an instrument for resolving disputes between parties while ensuring a balance of rights and obligations. The principal feature of fiduciary legal relations is the divergence between their external legal form and their internal economic substance. In other words, the actual purpose of such relations lies not in the formal transfer of rights or property, but in the creation of a special mechanism of management or in safeguarding the interests of the trustor. From the «Institutes of Gaius» and other sources of Roman law, it is known that there were two types of «fiducia»: «fiducia cum creditore» (fiducia with a creditor, or fiduciary security) and «fiducia cum amico» (fiducia with a friend, or fiduciary custody). By their construction, these forms laid the foundation for the development of the institution of fiduciary property management. In modern Ukrainian law, manifestations of fiduciary relations can be observed in contractual relations – such as agency, property management, and corporate relations. The historical development of the institution of «fiducia» in Roman law demonstrates that fiduciary relations arose as a result of combining contractual and proprietary elements. This allowed the interests of the creditor or trustor to be protected without the transfer of ownership. In contemporary Ukrainian law, this idea has been transformed into more complex constructions, particularly into fiduciary property management relations, thereby confirming the continuity of legal traditions and their adaptation to new socio-economic conditions. At the end of the twentieth and the beginning of the twenty-first century, both forms of «fiducia» in continental law began to reintroduce the “forgotten” feature of ownership transfer at the legislative level. Thus, «fiducia cum amico» found its reflection in obligational relations concerning property management, while «fiducia cum creditore» was embodied in mechanisms securing the performance of obligations. This confirms the universality and relevance of the fiduciary legal construct as a legal institution. The theoretical foundations of the study of the structural-functional characteristics of the fiduciary legal construct involve the analysis of both its structural and functional dimensions: - Structural aspect: identification of the subjects of relations (fiduciant and fiduciary), the object of legal relations (property, rights, interests), and their content (obligations and entitlements); - Functional aspect: consideration of the role of trust between the parties as a key element influencing the effectiveness of legal regulation and the protection of the parties’ proprietary interests. The fiduciary legal construct is a type of law-making technique, which in legal science is regarded as a developed normative model aimed at shaping law and structuring it in correlation with the actions of subjects of legal relations. It also constitutes an integral element of law-making activity, ensuring the development of effective legal norms and forms of law implementation, together with a set of techniques that provide a completed form to legal institutions. Equally important is the cross-sectoral analysis, which demonstrates the interconnection of the fiduciary legal construct with corporate law, financial services, and international private law. Special attention is devoted to international standards that establish the main criteria for improving national legislation. The ratification of the European Convention on Human Rights, the implementation of the principles of the DCFR (Draft Common Frame of Reference of European private law), and other acts of European private law create the prerequisites for harmonizing the Ukrainian legal system with international norms. This not only enhances the level of legal protection but also contributes to Ukraine’s integration into the global legal space. The author of the dissertation proposes a number of practical recommendations aimed at improving the definition of fiduciary ownership and developing mechanisms of property management. In particular, it is emphasized that fiduciary ownership should not be considered as an independent type of right, but rather as an instrument for the fulfillment of obligations within the fiduciary legal construct. Such an approach makes it possible to avoid duplication of legal categories and to ensure a clearer distinction between ownership rights and management rights. Civil law practice in Ukraine demonstrates the application of the fiduciary legal construct, which is used: - in contractual relations concerning agency and fiduciary property management; in corporate law regarding the duties of directors and board members to act in good faith and reasonably; - in financial services with respect to fiduciary asset management, investment funds, and fiduciary models in banking activities. This evidences the gradual formation of a unified system of fiduciary legal relations that meets the needs of the modern economy. The research has shown that in the law of continental countries (in particular France, Luxembourg, and Switzerland), the application of fiduciary (trust-based) constructs has acquired a distinct place in national legislation, developing in parallel both as instruments of security and of management. Despite their differences, they share a common foundation—legal relations characterized by special trust between the parties, which underpins the transfer of ownership title from the fiduciant to the fiduciary. Fiduciary legal relations within this construct are characterized by the fact that one person (the fiduciary) undertakes to act prudently, in good faith, reasonably, and in the interests of another person (the beneficiary), taking into account the nature of the obligations and the powers granted. «Fiducia» as a legal institution occupies an intermediate position between the Roman contractual model, based on trust, and the Anglo-Saxon trust, which is founded on the division of ownership title (legal and beneficial ownership). Thus, it functions as an institutional construct arising from the will of the founder, while at the same time demonstrating the ability to combine historical and modern legal techniques. The dissertation substantiates the importance of introducing the fiduciary legal construct as a fundamental element of modern civil-law relations. It combines the historical experience of Roman law with the contemporary challenges of globalization processes, ensures the principles of the rule of law, and contributes to Ukraine’s integration into the international legal space. In present conditions, international civil-law relations face new challenges that require the application of innovative approaches to legal regulation. These challenges necessitate further legal integration across different spheres of social life, which in turn requires the active implementation of the principles of international private law into Ukraine’s national legal system. The results of the research have significant theoretical value for the scientific substantiation of the introduction of this legal construct, as well as practical value for lawmaking and state regulation in the sphere of civil legal relations, and for the implementation of programs of legal protection at both the national and international levels under conditions of globalization. Thus, the structural-functional characteristics of the fiduciary legal construct serve not only as an important instrument of property management in modern civil law, but also as a mechanism for ensuring such categories as trust, responsibility, and good faith in civil legal relations. Its further study and refinement are a necessary condition for the development of both legal science and Ukrainian civil law in alignment with international standards.