Феномен резилієнтності в кризовому суспільстві: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 053 «Психологія»

Abstract

У кризовому суспільстві феномен резилієнтності стає предметом особливого інтересу та дослідження. Цей феномен відображає складні взаємовідносини між індивідами, групами та системами в умовах стресу, невизначеності та нестабільності. Він може мати значний вплив на соціальні, економічні та політичні процеси в суспільстві. Розуміння механізмів стійкості дає уявлення про фактори, що сприяють адаптації та виживанню під час криз, а також про колективну відповідь суспільства на виклики. Аналізуючи механізми стійкості, дослідники можуть розробити ефективні стратегії підтримки та розвитку, спрямовані на зміцнення суспільних структур та індивідуальної стійкості. Ключові аспекти стійкості, такі як соціальна підтримка, адаптивність та самоорганізація, визначені, як вирішальні для успішної адаптації до кризових умов. Результати дослідження підкреслюють важливість розробки стратегій стійкості як на індивідуальному, так і на колективному рівнях для підвищення суспільного добробуту та стабільності в кризових ситуаціях. In a crisis society, the phenomenon of reorientation becomes a subject of special interest and investigation. This phenomenon reflects complex relationships between individuals, groups, and systems in conditions of stress, uncertainty, and instability. It can have a significant impact on social, economic, and political processes in society. Understanding resilience mechanisms provides insight into the factors that contribute to adaptation and survival during crises, as well as the collective response of society to challenges. By analysing resilience mechanisms, researchers can develop effective support and development strategies aimed at strengthening societal structures and individual resilience. Key aspects of resilience, such as social support, adaptability and self-organisation, are identified as crucial for successful adaptation to crisis conditions. The findings of the study highlight the importance of developing resilience strategies at both the individual and collective levels to enhance social well-being and stability in times of crisis.