International experience of compensation for moral damage in labour relations (Scopus)

Abstract

The mechanism of compensation for moral damage to employees has existed in most developed states for many decades, which determines the relevance of its research in view of the insufcient regulation of this institution in Ukraine. Therefore, the purpose of the study was to analyse the features of compensation for moral damage in labour disputes in some countries of the world (France, Spain, Canada, Australia) with the aim of borrowing positive experience with the possibility of its further implementation into Ukrainian legislation. It has been established that there are no restrictions on the grounds for compensation for non-pecuniary damage in France – any material and moral damage is compensable if it is a direct and immediate consequence of the tortious act. French labour law strictly prohibits psychological pressure within the company; employers are obliged to take all necessary measures to prevent such situations. In addition, employers in this country also have a general duty to ensure the health and safety of their workers. It has been determined that compensation for moral damage is also provided for in Spanish labour law, but not for all offences in this area. To determine the amount of moral damage that is subject to compensation, the Law on Labour Infringements and Penalties (LISOS) is applied, which sets its minimum and maximum amount. Workers in Canada can claim compensation for moral damage if it has been caused as a result of wrongful dismissal, harassment, and discrimination. Simultaneously, the court considers the deceitful conduct of the previous employer following termination when assessing the level of compensation. It has been substantiated that the Workers Rehabilitation and Compensation Act is the main legal instrument regulating the procedure for compensation for moral damage to an employee in Australia. According to this Law, psychological injury is subject to compensation only if it occurred as a result of work or during work; the latter must be a signifcant, essential, or main factor that caused the injury. The results presented in the paper can be used by researchers and legal practitioners in conducting further research on this topic, and by the legislator in the process of improving the mechanism of compensation for moral damage to employees in Ukraine. Механізм компенсації моральної шкоди працівникам у більшості розвинутих держав існує вже багато десятиліть, що обумовлює актуальність його дослідження з огляду недостатньої врегульованості цього інституту в Україні. Тож метою статті був аналіз особливостей відшкодування моральної шкоди у трудових спорах деяких країн світу (Франції, Іспанії, Канади, Австралії) із метою запозичення позитивного досвіду та можливості його подальшої імплементації до українського законодавства. З’ясовано, що у Франції відсутні будь-які обмеження стосовно підстав для компенсації моральної шкоди – усі матеріальні та моральні втрати можуть бути компенсовані, якщо вони є безпосереднім і прямим результатом деліктного правопорушення. Французьке трудове законодавство суворо забороняє психологічний тиск всередині компанії; роботодавці зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, аби запобігти подібним ситуаціям. Крім того, на роботодавців цієї країни також покладається загальний обов’язок щодо забезпечення охорони здоров’я та безпеки своїх працівників. Визначено, що відшкодування моральної шкоди іспанським трудовим законодавством також передбачено, втім не за всі правопорушення у цій сфері. Для визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації, застосовується Закон про трудові порушення та покарання, де встановлений її мінімальний і максимальний розмір. Працівники в Канаді мають право вимагати компенсацію за моральну шкоду, якщо вона була заподіяна внаслідок неправомірного звільнення, переслідувань або дискримінації. При цьому недобросовісні дії колишнього роботодавця після звільнення враховуються судом при визначенні розміру відшкодування за моральну шкоду. Доведено, що Закон про безпеку, реабілітацію та компенсацію є основним нормативним документом, який визначає процедуру компенсації моральної шкоди працівнику в Австралії. За законодавством країни, психологічна травма підлягає відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вона виникла в результаті роботи або під час роботи; остання має бути значним, суттєвим, істотним або основним фактором, що завдав травму. Результати, представлені у статті, можуть бути використані науковцями та юристами-практиками при проведенні подальших досліджень на цю тематику, а також законодавцем у процесі удосконалення механізму відшкодування моральної шкоди працівникам в Україні.