Особливості стресостійкості соціальних працівників: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія»

Abstract

Перший розділ магістерської роботи присвячений теоретичному дослідженню стресостійкості соціальних працівників. Обґрунтовуються складові стресостостійкості: когнітивно-рефлексивну, емоційну, мотиваційну, а також поведінково-регулятивну. Першій притаманний оптимістичний спосіб мислення, наявність адекватної самооцінки (і самоставлення), інтернальним локус-контролю. Другій і третій притаманні низький рівень тривожності, емоційна врівноваженість та домінування мотивації досягнення успіху. Остання складається з вольової саморегуляції, вміння контролювати себе в комунікації з іншими та розв’язувати конфлікти (конфліктна компетентність). Умовами розвитку стресостійкості підвищення емпатійності, толерантності, дотримання моральних норм, домінування інтринсивної мотивації у власній професійній діяльності та використання орієнтованих на проблему та просоціальних стратегій копінгу. Другий розділ присвячений емпіричному дослідженню особливостей розвитку стресостійкості соціальних працівників. Емпіричне дослідження показало, що більшість соціальних працівників успішно керують своєю поведінкою та емоціями у стресових ситуаціях, що сприяє виконанню професійних обов’язків та збереженню працездатності. Вони володіють високою самооцінкою та успішно поєднують інтернальні та екстернальні риси. Високі показники емоційної рівноваги і мотивації до досягнень сприяють їхній стресостійкості. Встановлено, що соціальні працівники володіють ефективним комунікативним самоконтролем і високою моральною нормативністю. Вони успішно використовують копінг, спрямований на пошук соціальної підтримки. Фасилітація стресостійкості може здійснюватися шляхом підвищення емпатії, моральної нормативності, інтринсивної мотивації та вирішення проблем у професійній діяльності. The first chapter of the master's thesis is devoted to the theoretical study of stress resistance of social workers. The author substantiates the components of stress resistance: cognitive-reflective, emotional, motivational, and behavioral-regulatory. The first one is characterized by an optimistic way of thinking, adequate self-esteem (and self-attitude), and internal locus of control. The second and third are characterized by a low level of anxiety, emotional balance, and the dominance of success motivation. The latter consists of volitional self-regulation, the ability to control oneself in communication with others and resolve conflicts (conflict competence). The conditions for the development of stress resistance are increased empathy, tolerance, adherence to moral norms, dominance of intrinsic motivation in one's own professional activity, and the use of problem-oriented and prosocial coping strategies. The second section is devoted to an empirical study of the peculiarities of the development of social workers' stress resistance. The empirical research has shown that most social workers successfully manage their behavior and emotions in stressful situations, which contributes to the performance of professional duties and maintaining their ability to work. They have high self-esteem and successfully combine internal and external traits. High levels of emotional balance and motivation to achieve contribute to their stress resistance. It was found that social workers have effective communicative self-control and high moral normativity. They successfully use coping aimed at finding social support. Facilitation of stress resistance can be carried out by increasing empathy, moral normativity, intrinsic motivation and problem solving in professional activities.